Там де мертві допомагають живим або Музей хвороб людини Львівського національного медичного університету ім. Данила Галицького
Як і будь-яке старовинне місто з розвиненою торгівлею і ремісництвом воно притягувало світил науки, а також братства і ордени, які займались організацією наукового вчення населення.
Так у 1661 році король Ян Казимир надає єзуїтській колегії статусу академії з титулом університету і правом викладання тогочасних дисциплін. У 1875 році серед цих дисциплін з’являється патологічна анатомія, а у 1896 році при університеті разом з інститутом клінічної патології відкривають кафедру патологічної анатомії, в якій починають проводити гістологічні дослідження секційного матеріалу. Першим її керівником стає професор-патологоанатом з Празького університету Анджей Обжут – учень засновника чехословацької школи патологоанатомів Ярослава Глави. Обжут засновує Музей хвороб людини. З Карлового університету (м. Прага) він привіз кілька експонатів, пізніше музей доповнювався матеріалами з розтинів померлих.
Після смерті Анджея Обжута, Інститут очолює Здислав Дмоховський, а пізніше Вітольд Новицький. В. Новицький вносить вагомий вклад у збільшення інвентарю музею, опубліковує близько 100 робіт, видає трьохтомний підручник з патологічної анатомії, та ще багато інших праць. Нажаль, у часи німецької окупації 1941 року професора розстрілюють, дивом залишається збереженим музей завдяки лаборанту-препаратору Іллі Лемейді, який потайки виносить всі експонати у підвал і коли німці прийшли вивозити інвентар, то застали голі полиці, а І. Лемейда їм сказав, що експонати забрала радянська влада під час евакуації.
У повоєнний період кафедра переходить до Львівського медичного інституту та займається переважно інфекційними захворюваннями. З приходом, у 1966 році, до керівництва кафедрою професора Дмитра Зербіно, береться курс на дослідження патологій серцево-судинної системи, а пізніше – екологічної патології. У 1996 році створюється Інститут клінічної патології, який активно працював до 2013 року. Музей поповнюється експонатами серцево-судинних захворювань, зразками патологій кровоносних шляхів різних органів людини. Д. Зербіно зберіг робочий кабінет у тому ж вигляді, який він мав за головування Вітольда Новіцького.
На сьогоднішній день музей має п’ять відділів:
– Фундаментальний музей макропрепаратів, який має понад 1700 одиниць зберігання. Це органи, які було взято під час секцій, з відповідними морфологічними ознаками різних захворювань. Вони знаходяться в спеціальній фіксуючій рідині, яка зберігає деякі з них від пошкоджень вже на протязі століття.
– Архів протоколів розтинів – налічує 88568 (1896-2014 роки) одиниць зберігання в 350 томах, який на високому професійному рівні розкриває структуру летальності в лікарнях Львова на протязі більше 100 років. Крім того, протоколи містять детальний опис патологічних змін внутрішніх органів і тканин, що дає можливість аналізувати патоморфоз захворювань на протязі століття. Наукова розробка даних архіву проводилася різними вченими і була використана в численних наукових публікаціях.
– Колекція з понад 2000 патогістологічних препаратів, які демонструють мікроскопічний вигляд більшості відомих захворювань. Їх перелік включає прояви захворювань, що зустрічаються надзвичайно рідко.
– Бібліотека, яка містить підручники з патологічної анатомії, наукові часописи, монографії. Зібрання включає перше керівництво К.Рокітанського (1861 рік), “Архів патології Р.Вірхова” за 70 років (1869-1939 роки) та багато інших старовинних об’єктів.
– Колекція малюнків макро- та мікроскопічних патоморфологічних препаратів, створених на початку XX століття кафедральним художником з метою експозиції на лекціях та практичних заняттях. Малюнки виконано у вигляді мініатюр олівцем, пером або аквареллю, більш пізні ілюстрації – фотографічним методом. Обсяг колекції 2500 одиниць.
Музей входить у трійку найбільших музеїв Європи цього профілю. Завдяки експонатам навчаються майбутні лікарі, адже музей наглядно ілюструє внутрішні органи людини, а також наслідки тих чи інших хвороб. Напис латинню на будівлі музею говорить: “Мертві допомагають живим”.
Джерела: explorer.lviv.ua, blog.vovando.com,
100 років Інституту клінічної патології / – Львів: Наутілус, 1996. – С. 12-13.
Головні наукові відкриття у сфері здоров'я 2016 року
Оприлюднено список найважливіших подій у сфері науки та медицині, що відбулися у цьому році.Про це пише видання ВВС.
- Вчені відкрили можливість змінювати ДНК людини таким чином, щоб уникнути багатьох серйозних захворювань. Крім того, фахівці в сфері генної інженерії з США знайшли спосіб вирощування людських органів всередині свиней.
- Вирощування штучної шкіри вже не виглядає історією зі світу фантастики. Цього року група американських вчених провела ряд успішних розробок. Штучна шкіра виглядає як м'яка, еластична плівка, що можна використовувати при лікуванні опіків, хвороб шкіри або для косметичних цілей.
- У Великобританії медики розробили два нових препарати, що за короткий термін істотно зменшують деякі види ракових пухлин. Вчені провели випробування на 257 пацієнтках, у яких був рак грудей. У деяких випадках пухлини повністю зникали, в багатьох інших значно зменшилися.
- Відкрито новий метод лікування раку. Він полягає в модифікації крові пацієнтів, в результаті чого імунна система людини починає чинити опір раковим клітинам. У 90% смертельно хворих пацієнтів, що брали участь в експерименті почалася стадія ремісії.
- Вчені розшифрували "ген молодості", що впливає на зовнішність людини. Цікаво, що він був виявлений в ДНК рудих людей, які зазвичай виглядають молодшими за свої роки.
З давніх-давен люди прагнули оволодіти таємними знаннями… Найбільш завзяті ставали служителями містичної науки – алхімії. Основним завданням, яке ставили перед собою алхіміки, було віднайти еліксир довголіття та «філософський камінь» – невідомий хімічний реактив, необхідний для успішного перетворення металів у золото.
«Філософському каменю» приписувалася могутня сила: розчин з нього, так званий «золотий напій» (лат. aurum potabile), вважали ще й універсальними ліками від усіх недуг.
Католицька церква негативно ставилася до алхімії та її служителів, вважаючи їх чорнокнижниками . Ще у 1317 році папа Іоанн ХХІІ заборонив практикувати алхімію. З того часу почався період переслідування алхіміків як єретиків. Вірні служителі загадкової науки змушені були переховуватися якнайдалі від людських очей під час своїх дослідів. Але, попри всі заборони, зацікавлення до цієї науки зростало. Не оминуло загадкове вчення й Львова та його жителів.
На жаль, до наших часів збереглось надзвичайно мало доказів існування алхіміків. Відомо, що в XVI столітті до Львова приїжджав відомий алхімік Леонард де Маурперг. Можливо, він поділився таємницями цього ремесла з львівськими тогочасними алхіміками.
Як ж виглядала лабораторія алхіміка? Відповідь на це питання можна знайти у аптеці-музей «Під чорним орлом», де приміщення флігеля відвели під алхімічну лабораторію. Тут можна побачити такі атрибути алхіміків як ступки та реторти, оригінальну гутну піч, опудала тварин. В інтер’єрі лабораторії присутня й копія картини Адріана ван Остаде «Алхімік».
Історія зберегла ім’я одного з львівських алхіміків. Ним був Анджей Торосович, брат вірменського архієпископа Миколая Торосовича. Можливо, саме завдяки духовному сану й авторитету брата лабораторія Анжея Торосовича тривалий час не була викритою, хоч і знаходилась у щільно забудованому вірменському кварталі.
Згодом у львівського алхіміка виникли фінансові труднощі через позики на закупівлю дорогогих алхімічних реактивів, обладнання та книг. Врятував А. Торосовича польський король Сигізмунд ІІІ, який розділяв інтереси алхіміка.
Зберігся до наших днів і трактат А. Торосовича під назвою «Секрет городу філософського».
У ньому автор описує свої досліди, подає лікарські рецепти, дає поради щодо садівництва та вказує перелік видань, якими користувався. Наявність молитов у трактаті є доказом побожності А. Торосовича. Алхімік детально описав лікування різноманітними травами та рослинами, які успішно вирощував на власному городі.
Вагомим є внесок алхіміків у розвиток аптечної справи, бо саме пристрасть до таємних знань підштовхувала їх на нові відкриття.
Анастасія ПАТЕР
Ґрот Прийма, або неандертальці з Миколаєва
Урочище Прийма, унікальне за своєю красою та історією, знаходиться за 2 км від м. Миколаєва Львівської області. За словами археологів, саме біля Миколаєва збереглися залишки давньоруського городища, зокрема його печери. Якщо ви шанувальник минулого та історичних розкопок, то тоді вам буде цікаво відвідати «житло» неандертальців, яке було знайде на території урочища.
Місцевість біля Миколаєва овіяна своїми таємницями, які ще досі не мають однозначного тлумачення. Наприклад, існує версія, що печери навколо міста, серед яких і урочище Прийма, з’єднані між собою в ланцюг, однак ця думка археологами ще до кінця не підтверджена й не досліджена.
А от що дійсно варто відвідати в цих краях, то це «житло» наших прародичів неандертальців, яке було знайдено на цій території відносно недавно, а от за походженням йому близько 46 тисяч років. В урочищі знайдено житло типу «мисливського табору». Приблизна площа поселення – 5х5 метрів.
З першого ж погляду грот вражає своєю незвичністю. Так ніби збудований він на кістках якихось велетнів, чи то пак дерева вросли в нього. Складається грот з трьох рівнів. Найнижчий не має жодних печер. Два вищі – мають невеличкі придатні для життя приміщення. Трохи осторонь знаходиться ще одна невелика печерка.
Фахівці вважають це поселення одним із найдавніших в Україні. Під час археологічних розкопок у печері були знайдені і залишки колишніх мешканців. За однією версією, це рештки одного неандертальця (жіноча стать), за іншою – кількох. В сумі було знайдено 7 археологічних артефактів. Також археологами було знайдено залишки перепаленої деревини, що свідчить про використання вогню мешканцями гроту.
Це перша знахідка неандертальця на теренах Галичини. Вона доводить те, що і ці краї були населені людьми. Вони жили у печерах, харчувалися м’ясом звірів і робили списи з кам’яними наконечниками. Усі ці речі археологи знайшли у гроті Прийма-1.
Вважається, що навколишній рельєф, яким оточене урочище Прийма, був сприятливим для загінного полювання, насамперед на стадних тварин. На думку багатьох дослідників, мисливці того часу використовували печеру для проживання взимку, а в теплу пору року вели мандрівний спосіб життя.
Як дістатися: Урочище Прийма знаходиться за 2 км. від Миколаєва. Їдете до Миколаєва і в селі Розвадів (орієнтир готель “Русалка Дністрова”) повертаєте до кар’єру. Але дуже рекомендуємо взяти зі собою переносний GPS-навігатор і ввести в нього координати – 49°30’15.75”N, 24°0’0.77”E.
Роман МЕТЕЛЬСЬКИЙ
12 заповідей про рідну мову Івана Огієнка
Серед відомих українських церковних і громадських діячів, істориків церкви і освітян вирізняється постать митрополита Іларіона (в миру Іван Іванович Огієнко ). Протягом усього свого життя, займаючи чи-то світські, чи церковні посади, він проніс любов до свого краю, рідної мови, православної церкви.
Іван Іванович Огієнко в 1920 році приїздить на Західну Україну, а у вересні 1922 р. він перебирається до Львова на запрошення професора В. Калиновича. Не знайшовши собі помешкання у місті, І ван Огієнко перебрався до Винник.
Коли жив у Винниках, викладав, завдяки сприянню Андрея Шептицького, українську мову і українську літературу у Львівській учительській семінарії (від 1924), з якої був звільнений за проповідування національної ідеї. Можливо саме в цей час ним були записані ці 12 заповідей, яких він й так дотримувався усе своє життя.
1. На кожному кроці й кожної хвилини охороняй честь своєї рідної мови, як свою власну і навіть більше – як честь своєї нації. Хто не береже честі своєї рідної мови, той підкопує основи своєї нації.
2. Розмовляй у родині своїй тільки рідною мовою. Це принесе тобі правдиву насолоду шляхетного почуття сповнення найбільшого обов’язку щодо свого народу.
3. Хто в родині своїй розмовляє не рідною мовою, той стоїть на дорозі до винародовлення – найбільшого непрощенного гріха проти свого народу.
4. Бережи своє особове ім’я і родове прізвище в повній національній формі й ніколи не змінюй їх на чужі.
5. Кожний, хто вважає себе свідомим членом свого народу, мусить пильно навчатися своєї соборної літературної мови.
6. Кожний свідомий член свого народу мусить завжди допомагати всіма приступними йому способами розвиткові культури своєї літературної мови.
7. Кожний свідомий член свого народу мусить добре розуміти й поширювати головне рідномовне гасло: «Для одного народу – одна літературна мова й вимова, один правопис».
8. Кожний свідомий член нації мусить добре знати й виконувати рідномовні обов’язки свого народу.
9. Де б ти не жив – чи в своїм ріднім краю, чи на чужині, – скрізь завжди мусиш уживати тільки однієї літературної мови, тільки одного спільного правопису, тим ти покажеш, що ти свідомий син своєї нації.
10. Кожний українець мусить добре пам’ятати й дітей своїх того навчати: наймиліша мова в цілому світі – то мова рідна.
11. Кожний свідомий громадянин, живучи серед чужого народу, мусить конче вживати своєї рідної мови не тільки вдома, але й скрізь. Де можливо.
12. Кожний свідомий громадянин мусить щедро підтримувати свої періодичні видання, даючи їм цим самим змогу нормально розвиватися. Добрий стан національних видань – то могутня сила народу й забезпечення розвитку рідної мови, а висота їх накладу – то ступінь національної свідомості народу.
Пам’ятай: Україна – понад усе!
Ористарх БАНДРУК
МАНДРИ І ДОСЛІДЖЕННЯ БАЛЬТАЗАРА ГАКЕТА |
Природознавець, геолог, географ, біолог, лікар, педагог, учений-енциклопедист Бальтазар Гакет свого часу започаткував дослідження рослинності і, зокрема, лісів Карпат. Як географ, був одним із останніх представників «середньовічної географії», найважливіша риса якої – описово-подорожницький та краєзнавчий характер. До описів подорожей Б. Гакет додавав карти, наприклад, карту Карпат, Галичини і суміжних територій, гірничодобувних та соляних промислів у Карпатах тощо. Австрійський мандрівник та природознавець Бальтазар Гакет за походженням – француз аристократичного родоводу. Народився він у Нижній Бретані, це частина півострова Бретань – горбистої, порослої вересом та дубовими і буковими лісами, рівнини на північному заході Франції. Титулом родини Гакет де ля Мотт, Бальтазар, як сам пише в «Автобіографії», ніколи не користувався. В «Автобіографії» Б. Гакет зазначає: «Хоч я провадив мандрівне життя, воно мені не перешкодило ще в ранній молодості навчитися читати й писати, і то на декількох мовах». Для моїх сучасників цікавим може бути і таке його узагальнення досвіду спілкування з тодішніми чиновниками: «…високі посадові особи обіцяли нам пожиттєве забезпечення працею на цивільній службі, та хто вірить їм – часто залишається в дурнях». Наукові матеріали про свої дослідницькі подорожі Б. Гакет друкував німецькою, французькою, італійською, а також популярною у ті часи в наукових колах латинською мовами в університетських містах Європи. Всього опублікував понад 100 наукових праць з різних галузей знань, частина з них – доволі об’ємні монографії. Був членом більше 20 європейських наукових товариств і академій Про різноманітність наукових зацікавлень Б. Гакета дає уявлення перелік його публікацій, наприклад за 80-і роки ХVІІІ ст.: «...про заражене молоко, про позаматкове зачаття, про рослини, отруйні для рогатої худоби, про хвороби коней, про спосіб випалювання вапна, про одержання кіноварі з ртутної руди, про сечовий осад. А ще був опис птаха рибалочки і нововиявленого морського їжака, нарис політичного становища в Хорватії, зошити альпійських рослин, аналіз кварцевого сланцю…». Оселю Б. Гакета ще в Любляні відвідував імператор Австро-Угорщини Йосиф ІІ Габсбург, деякі інші члени імператорської родини, пізніше Б. Гакет з імператором переписувався. Серед знайомих Б. Гакета був майбутній російський цар Павло І, Карл Лінней та багато інших відомих науковців. Сам Б. Гакет мав на диво, як на ті часи, демократичні погляди, до колонізаторської політики тодішніх імперій ставився критично, критикував основні засади цієї політики, вибудовував власну програму реформ, в основі якої бачив сприяння освіті корінного населення, підвищення довіри до держави. У кінці ХVIII ст. (1784 р.) австрійський уряд, відповідно до суспільних потреб щодо підготовки спеціалістів природничих і технічних наук, санкціонував заснування у Львові університету. Одним з організаторів навчального процесу в новоствореному університеті саме і став Б. Гакет. На той час він уже був відомий як науковець, широко обізнаний у багатьох галузях знань. Освіту здобував екстерном у різних навчальних закладах Франції, здобув, зрештою, ступінь доктора. Як військовий лікар брав участь у Семилітній війні. Після війни у Віденському університеті протягом року: «…відвідував медичні, фізичні, механічні, юридичні та інші лекції, бажаючи зміцнити пам’ять». Це з автобіографії. 18 років життя Б. Гакет провів у Львові (1787–1805). Перед тим працював у Любляні (Словенія) професором анатомії, фізіології, хірургії й акушерства. До Львова переїхав на запрошення тодішнього губернатора Галичини графа Бригідо, з яким знався з Любляни і який високо цінував його як вченого і педагога, широкоосвічену особистість, досвідченого мандрівника. Щодо медицини, то з 1776 р. Б. Гакет мав відповідний диплом Берлінської академії. У Львівському університеті доктора фармацевтики і філософії Б. Гакета зарахували на посаду викладача спеціальної природничої історії. Через рік він обіймає посаду професора біології. В університеті урядовим рішенням було запроваджено студії українською мовою для студентів-українців. Б. Гакет знав кілька слов'янських мов, мову українців-галичан освоїв легко, викладав нею медицину і природознавство. Поза тим зацікавився природою та побутом мешканців Українських Карпат, пішки сходив майже їх всі, згодом видав чотири томи наукових описів своїх мандрів. Став практично першим дослідником Українських Карпат і Галицьких околиць України. Професор С. Стойко, характеризуючи доктора Б. Гакета, відзначає такі притаманні його життю і науковій творчості риси: потяг до подорожей з метою пізнання природи країн, історії та культури корінних народів; розширення кругозору у природничих і суспільних науках для розуміння природних та соціальних явищ і процесів; прагнення збагнути складні взаємозв’язки в географічному середовищі; поєднання природничого і суспільного підходів при дослідженнях природної і культурної спадщини певних регіонів і народів. Карпатська гірська система в часи Б. Гакета була важкодоступною для дослідників, маловідомою науковцям Європи, вона й зацікавила дослідника-мандрівника як з природничої, так і з етнографічної точок зору. Б. Гакет побував на Буковині, Покутті, в Чорногорі, Горганах, на Закарпатті. Побував також у Словаччині, Польщі, Молдові, Румунії. Всюди ретельно описував рослинний покрив, зокрема ліси, тваринний світ, збирав гербарій, зразки мінералів. Констатував важливу захисну роль гірських лісів. Зазначав, що в Чорногорі водилося багато звірини і він навколо місця ночівлі змушений був розкладати 4–6 вогнищ для захисту від ведмедів і вовків. Відвідав Передкарпаття, Болехівщину, Сколівщину, Стрийщину, Сокальщину, Волинську височину, побував у Винниках, Щирці, Шклі, Янові, Жовкві, Немирові, Любіні, Трускавці, Городку, Смільні, загалом відвідав більше 50 місцевостей Львівщини і Поділля. На Гуцульщині відзначав уміння горян жити в злагоді з природою. У записках вживав (вперше в науковій літературі – автор) словосполучення «друг природи» (Naturfreund). Постійно подорожував також не малими на той час просторами Австро-Угорської імперії. Обійшов пішки дугу Карпат. Подорожі були для нього життєвим стимулом і джерелом збагачення знань. Всього по Карпатських хребтах Б. Гакет пройшов понад 1000 кілометрів. Описав рослинний і тваринний світ, природні ресурси регіонів, які відвідав, життя і побут корінних мешканців. При цьому застосував комплексний метод обстеження території, що передбачав поєднання природознавчих і народознавчих спостережень. У 1805 р., при черговій реорганізації системи освітніх закладів, Львівський університет об’єднують з Краківським. Але, до речі, вже без Руських (тобто українських) студій. До Кракова переїжджає і професор Б. Гакет. Обіймає посаду завідувача кафедри хімії, ботаніки і природознавства. У 1810 р. на знак протесту проти зайняття Кракова прихильниками Наполеона Б. Гакет подає у відставку, переїжджає до Відня і закінчує особисту науково-педагогічну кар’єру. Повернімося, однак, до роботи Б. Гакета у Львові. В університеті він організовує мінералогічний кабінет, впорядковує і поповнює колекцію мінералів (більше чотирьох тисяч експонатів), готує навчальні посібники, здійснює наукові подорожі. Бували і конфлікти з колегами і невиправдано категоричні оцінки діяльності університету, тогочасної дійсності. Поза всім, Б. Гакет наголошував на автохтонності українців Галичини, констатував безправність галицького селянства, економічну та культурну відсталість сільського населення, пов’язував це з пануванням польської шляхти в Галичині. В європейському середовищі Б. Гакет поширював інформацію про природу Карпат, західного регіону України, про історичні та етнографічні особливості українців, що споконвіку тут жили. І прокладав дослідникам наступних поколінь шлях для дальших наукових пошуків. У 1797 р. Б. Гакет здійснив подорож у щойно (1783 р.) завойовані Росією Причорномор’я і Крим. Ретельно до неї готувався: ознайомився з літературою про історію та економіку тамтешніх країв, визначив маршрут, знайшов, як тепер кажуть, спонсорів. Побував у Дубосарах, Овідіополі, Одесі, Очакові, Херсоні, Миколаєві. Через Перекоп потрапив у Крим, нарешті (цитую): «добрався до першої столиці Акмесгііда, переіменованої росіянами на Сімферополь. Слід визнати, що нинішні завойовники, штампуючи нові недоладні назви, нічого окрім сум’яття до географії не приносять». Мета перейменувань у даному разі (як згодом і за радянської влади – автор) щоб разом з назвами зникла й сама пам'ять про татар, українців, інших народів, а влада загарбників утвердилась. Але продовжимо цитування: «Як мало людей можна тепер зустріти в степах Криму! І як густо вони були заселені колись, про що свідчать численні могили у тих місцях, де колись були великі татарські села!» Спостерігаючи наслідки окупації освоєних колись запорожцями степів Півдня, запустіння ще донедавна багатолюдних, економічно розвинутих міст Криму, нищення місцевих культурних і господарських традицій, ліквідацію козацького (протофермерського) і татарського господарювання Б. Гакет наголошує на безплідності й злочинності завоювань народів та нищення культур. Подаючи картини спустошень, пов’язаних з російськими завойовниками він, як об’єктивний спостерігач, нагадує і про такі ж спустошливі напади кримських татар на сусідні землі. Вихід мандрівник вбачає у шануванні прав кожного народу на існування та у протистоянні будь-яким проявам деспотії і тиранії. Згадуючи «господаря» завойованого краю – «покійного деспота Потьомкіна» автор висловлюється так: «Кінець цього пихатого… великого візира Росії мав би служити прикладом всім тим, хто не сьогодні-завтра хотів би відіграти подібну роль». Враження від зустрічі з тодішнім кримським генерал-губернатором у доктора Гакета було таке: «Коли я вперше побачив цього могутнього затятого росіянина, обвішаного з обох боків орденами, то був вельми вражений, що сваволі цієї нецивілізованої, примітивної людини було довірено декілька сотень тисяч жителів. Перше клопотання було одержане ним від грецької громади. Губернатор пообіцяв всім по сотні батогів тільки за те, що посміли до нього звернутись». Інші кримські враження доктора Гакета: «Всі передмістя теперішньої Феодосії, де проживало 10–15 тисяч населення, тепер купа каміння і цегли, з яких колись були збудовані будинки. А в місті, оточенім чудово спорудженою генуезцями обвідною стіною з вежами, немає нічого, окрім кількох розхитаних кам’яних будинків, в яких розквартировані військові, або ж які правлять за житла жалюгідним грекам та їм подібним. Мечеті, храми прогнаних або убитих татар перетворено на вартівні, склади тощо. На рейді один корабель, тоді як раніше їх стояло тут сотні. Пару тисяч миролюбних татарських сімей, котрі ще тут залишилися, змушені були перебратися в неродючі степи Азовського моря, де вони або загинули від журби і нужди, або подалися на чужину». У Сімферополі Б. Гакет познайомився з П. Палласом – дослідником Росії (Урал, Каспій) та Криму, з ним і без нього, де пішки, де кіньми мандрував кримськими горами. Узагальнюючи Б. Гакет підкреслює, що кримські татари запам’ятались йому як народ, який заслуговує на повагу і може служити зразком для інших народів мусульманського світу. Повертався з Криму Б. Гакет через теперішню Кіровоградщину. У вступному слові до опису подорожі південними степами і Кримом (написаному після завершення подорожі, перед публікацією записок) Б. Гакет зазначає, що деспотизм у будь-якій формі – загарбницьких воєн, кривавих революцій, тиранічних режимів – не сприяє історичному прогресу, суперечить його природним еволюційним законам. Загалом, узагальнення доктора Бальтазара Гакета про подорож півднем України і Кримом у певних аспектах цілком проектуються на явища сьогодення і мають для наших співвітчизників не лише історичне значення. Володимир БОНДАРЕНКО,
|
Видатний вчений-хімік Львівської політехніки – Нементовський Стефан Домінік
Захоплення Стефана Нементовського хімією, переросло у справу всього життя. Спершу він студіював у Львівському університеті, згодом поглиблював знання в університетах Берліна та Мюнхена. У 1887 році в університеті Ерланген (Німеччина) захистив докторську дисертацію «Synteza kwasu nitrokokusowego i próby syntezy ryfikokusu», та здобув учений ступінь доктора філософії.У 1888 р. після габілітації став приватним доцентом. У березні 1892 року – вченого запрошено до Львівської політехнічної школи професором надзвичайним, завідувачем кафедрою загальної і аналітичної хімії.
Упродовж сорокалітньої діяльності у Політехніці, вчений вів дослідження з органічної хімії, зокрема, разом з асистентами розробив метод синтезу хіноліну і хіназоліну та метод циклоконденсації амінокислот з амідів ароматичних кислот, так звана реакція Нементовського (Niementowski Quinoline Synthesis). Найважливіші результати досліджень вченого – відкриття акрилової кислоти та її похідних, а також – висококомплексних гетероциклічних систем.
За час його діяльності кафедра досягла значного розвитку. У процесі навчання викладалися предмети з органічної хімії, проводилися заняття з самостійної праці з цього ж предмету та практичні заняття з кількісного хімічного аналізу.
Тричі, у 1899-1900, 1900-1901 та 1908-1909 роках С. Нементовський обирався ректором Львівської політехніки, на той час Вищої політехнічної школи.
Вчений був організатором наукових товариств, одним із засновників Польського хімічного товариства у Львові та Академії технічних наук у Варшаві. У 1921/22 рр. професор С. Нементовський приймав активну участь у організації загального факультету, головним завданням якого було підготовка власних викладацьких кадрів. Він став першим деканом цього факультету.
Був членом та керівником природничо-математичного відділення Польського товариства природознавців ім. Коперника у Львові, упродовж 1920-1922 рр. – президентом вищезгаданого товариства та членом Польської академії наук. 2 травня 1923 отримав Хрест Командора ордена Відродження Польщі.
У фондах Науково-технічної бібліотеки Національного університету «Львівська політехніка» зберігаються відбитки наступних наукових праць вченого: «Über a-Methyl-o-phtalsäure» (1891) СКАН 10; «O anhydrozwiazkach» (1891) СКАН 11; «O pochodnych m-metylo-o-uramidobenzolu» (1891) СКАН 12; «O kwasie o-nitro-p-toluylowym» (1889) – співавтор Rozanski Br. СКАН 13; «O pochodnych m-metyl-o-uramidobenzoylu» (1892) СКАН 14, 15; «Przyczynek do charakterystyki związków diazoamidowych» (1892) СКАН 16, 17; «Życie i naukowe prace prof. Dr. St. Kostaneckiego» (1912) СКАН 18.
10,11, 12, 13, 14, 15, 16, 17, 18
Помер Стефан Нементовський раптово 13 липня 1925 року під час наукового з’їзду лікарів-природознавців у Варшаві, похований на Личаківському цвинтарі у Львові.
Любов ЧЕТВЕРИК
бібліотекар Науково-технічної бібліотеки НУ «Львівська політехніка»
Джерела:
- Нементовський Стефан Домінік // Буцко М. І. Відомі вчені Державного університету «Львівська політехніка» (1884-1994) : біогр. довід. – Л. : Вид-во держ. Ун-ту «Львів. політехніка», 1994. – С. 109.
- Стефан Нементовський // Львівська політехніка на фотографіях : альбом / М-во освіти і науки України, Нац. ун-т “Львів. політехніка”, Наук.-техн. б-ка ; за ред. Ю. Я. Бобала ; [уклад.: О. В. Шишка, Л. В. Жук ; редкол.: А. Г. Загородній (голова) та ін.]. Ч. 1 : (1844-1990). – Львів : Вид-во Львів. політехніки, 2014. – С. 38.
- Стефан Нементовський // Національний університет “Львівська політехніка” : [іст. вид.] / редкол.: Ю. Я. Бобало (голова), А. Г. Загородній (заст. голови), В. А. Павлиш, З. Г. Піх, Я. О. Величко, Р. Д. Зінкевич, А. І. Кос, М. А. Серб. – Київ : Логос Україна, 2009. – С. 33.
- Krzyż Komandorski Orderu Odrodzenia Polski : фото [Електронний ресурс] // Order Odrodzenia Polski. – Режим доступу: https://www.prezydent.pl/prezydent/kompetencje/ordery-i-odznaczenia/ordery/order-odrodzenia-polski/ (дата звернення 09. 11. 2016). – Назва з екрана.
- Li J. J. Name Reactions in Heterocyclic Chemistry II [Електронний ресурс] / Jie Jack Li, E. J. Corey. – John Wiley & Sons, 2011. – 704 s. – ill. – Режим доступу: https://eu.wiley.com/WileyCDA/WileyTitle/productCd-0470085088.html (дата звернення 09.11.2016). – Назва з екрана.
Це цікаво знати
Біоло́гія -
(дав.-гр. βίοσ — життя, дав.-гр. λόγος — слово; наука)
— система наук, що вивчає життя в усіх його проявах й на всіх рівнях організації живого, про живу природу, про живих істот, що населяють землю чи вже вимерли, їхні функції, розвиток особин і родів, спадковість, мінливість, взаємні стосунки, систематику, поширення на Землі; про зв'язки між живими істотами і живих істот з неживою природою. Біологія встановлює загальні закономірності, властиві життю у всіх його проявах.
Біологічні дисципліни
- Акарологія — наука про кліщів, розділ зоологія.
- Альгологія — наука про водорості, розділ ботаніки.
- Анатомія — збірна група розділів біології, які вивчають структуру організмів або їх частин на рівні вище клітинного.
- Антропологія — біологічна наука, що вивчає тілесну природу людини, її походження і подальший розвиток.
- Арахнологія — наука про павукоподібних, розділ зоології.
- Бактеріологія — розділ мікробіології, що вивчає будову, життя і властивості бактерій.
- Батрахологія — наука про земноводних, розділ зоології.
- Біогеографія — наука, що вивчає закономірності географічного поширення тварин і рослин та їхніх угруповувань, а також характер фауни і флори окремих територій.
- Біогеоценологія — наука, що вивчає будову та функціонування комплексів живої і неживої природи — біогеоценози та біогеосферу в цілому.
- Біоінженерія — галузь біології та медицини, що займається свідомим внесенням змін до живі організми для управління їх властивостями.
- Біоінформатика — область обчислювальної біології, що застосовує машинні алгоритми і статистичні методи для аналізу великих наборів біологічних даних.
- Біологія океану — наука, розділ біології і океанології, що вивчає життя морських організмів (біоти) і їх екологічні взаємодії.
- Біологія розвитку — розділ біології, що вивчає причинні механізми і рушійні сили індивідуального розвитку (онтогенезу) організмів тварин і рослин.
- Біометрія — сукупність методів математичного опрацювання даних, одержаних при вимірюванні тіла або окремих органів організмів.
- Біомеханіка — наука, котра вивчає на основі ідей та методів механіки властивості біологічних об'єктів.
- Біоніка — використання біологічних методів та структур для розробки інженерних рішень та технологічних методів.
- Біосеміотика — наука, що досліджує властивості знаків та знакових систем (знакові процеси) в живих системах.
- Біоспелеологія — розділ біології, що займається вивченням організмів, що мешкають у печерах.
- Біофізика — галузь науки, яка вивчає фізичні та фізико-хімічні явища зародження, формування, життедіяльність, відтворення життя на всіх рівнях, починаючи з молекул, клітин, органів органів та тканин, закінчуючи організмами та біосфери в цілому.
- Біохімія — наука про хімічний склад організмів та їхніх складових частин та про хімічні процеси, що протікають в організмах.
- Біоценологія — розділ екології, що вивчає біоценози, їх виникнення, походження й розвиток, будову й розподіл в просторі й часі, взаємовідношення з довкіллям та між собою як самих біоценозів, так і окремих їх компонентів.
- Ботаніка — розділ біології, що вивчає рослини, гриби і водорості.
- Ботанічна географія — наука про закономірності географічного розповсюдження рослинного покрову в зв'язку з рельєфом, кліматом, ґрунтами та іншими складовими ландшафту.
- Бріологія — наука, що вивчає мохоподібні (мохи та печіночники).
- Валеологія — науково-навчальна дисципліна, що займається вивченням формування та збереження здоров'я.
- Вікова анатомія — наука, що вивчає зміни в будові тіла в онтогенезі.
- Вірусологія — галузь науки, яка вивчає властивості вірусів людини, тварин, рослин, бактерій, грибів.
- Гельмінтологія — наука, яка вивчає гельмінтів (паразитуючих червів), хвороби, які вони викликають та міри боротьби з ними, розділ зоології.
- Генетика — це наука про гени, спадковість та варіативність організмів.
- Геронтологія — наука, що вивчає закономірності старіння живих істот.
- Герпетологія — наука, що вивчає плазунів, розділ зоології.
- Гідробіологія — комплексна біологічна наука, яка вивчає населення гідросфери.
- Гістологія — розділ біології, що вивчає будову тканин живих організмів.
- Дендрологія — розділ ботаніки, що вивчає деревні рослини (дерева, чагарники і чагарники).
- Еволюційна біологія — галузь біології, що вивчає походження видів, їх зміни, розділення і виникнення біорізноманіття.
- Екологія — один з розділів біології, який досліджує взаємовідносини між біотичними та соціальними цілісностями та їхнім середовищем.
- Ембріологія — розділ біології розвитку (онтогенезу), що вивчає ембріональний період онтогенезу, тобто ембріони різних видів тварин, їх анатомію й фізіологію, закономірності їх росту, розвитку і дозрівання, патології та аномалії ембріонів.
- Ендокринологія — наука про будову та функції залоз внутрішньої секреції (ендокринних залоз); про речовини, що ними виробляються (гормони) та їх дію на організм людини (або тварини).
- Ентомологія — наукова дисципліна, що вивчає комах. Інколи це означення набуває ширшого змісту і включає в себе також вивчення інших наземних членистоногих, таких як павуки, скорпіони та кліщі.
- Етологія — польова дисципліна зоології, що вивчає поведінку тварин.
- Зоологія — це біологічна дисципліна, що вивчає тварин та їх взаємозв'язки з довкіллям.
- Імунологія — галузь біомедичних наук, що покриває вивчення всіх аспектів імунної системи всіх організмів.
- Іхтіологія — наука про риб, розділ зоології.
- Карцинологія — наука, що вивчає ракоподібних, розділ зоології.
- Клітинна біологія — розділ біології, що вивчає структурно-функціональну організацію прокаріотичних та еукаріотичних клітин.
- Космічна біологія — біологічна наука, або розділ біології, що вивчає можливість існування живих організмів у космосі та на інших планетах крім Землі.
- Ксенобіологія — наука про форми життя позаземного походження.
- Ліхенологія — наука, яка досліджує лишайники як особливу групу комплексних організмів, тіла яких складаються з гриба та водорості, але мають свої тільки для них характерні структурні та функціональні властивості.
- Малакологія — наука, що вивчає молюсків, розділ зоології.
- Математична та теоретична біологія — наука, що вивчає закономірності функціонування живого, намагається формально їх описати.
- Мікологія — наука, яка досліджує гриби як особливу групу організмів, що становлять самостійне царство живої природи.
- Мікробіологія — розділ біології, що займається вивченням мікроорганізмів, головним чином вірусів, бактерій, грибків, одноклітинних водоростей і найпростіших.
- Молекулярна біологія — галузь науки, яка вивчає біологічні процеси на рівні біополімерів — нуклеїнових кислот і білків та їх надмолекулярних структур.
- Морфологія — форма та структура організму.
- Нейробіологія — наука, що вивчає будову, функціонування, розвиток, генетику, біохімію, фізіологію, і патологію нервової системи.
- Орнітологія — наука про птахів, один з розділів зоології.
- Палеоботаніка —досліджує викопні рослини та їхній розвиток протягом усіх геологічних часів.
- Палеозоологія — досліджує викопних тварин та їхній розвиток протягом усіх геологічних часів.
- Палеонтологія — наука, яка вивчає вимерлі організми, намагається реконструювати по знайдених останках їх зовнішній вигляд.
- Паразитологія — наука, що вивчає паразитичні організми та боротьбу з ними, розділ зоології.
- Протозоологія —наука, що вивчає одноклітинних, розділ зоології.
- Птеридологія — наука про папоротеподібні.
- Радіобіологія — наука, що вивчає вплив радіоактивних речовин на організми.
- Систематика — наука про різноманіття живих організмів, завданням якої є опис і упорядковування різноманітних існуючих і вимерлих видів, їх розподіл.
- Системна біологія — міждисциплінарна наука про життя.
- Синтетична біологія — наука, метою якої є створення та вивчення біологічних систем, що не існували раніше.
- Тератологія — наука про природжені аномалії організмів.
- Теріологія — наука про ссавців, один з розділів зоології.
- Токсикологія — наука, що вивчає отруйні, токсичні та шкідливі речовини, потенційну небезпеку для їхнього впливу на організми та екосистеми.
- Фізіологія — наука, що вивчає органи, системи органів та життєві функції всього організму.
- Фізіологія грибів — наука, що вивчає процеси життєдіяльності грибів.
- Фізіологія рослин — наука, що вивчає всі процеси діяльності та функції рослинного організму, їх взаємозв'язки та зв'язки з навколишнім оточенням.
- Фізіологія тварин і людини — галузь науки, яка вивчає механізми і закономірності всіх проявів життєдіяльності організму, його органів, тканин, клітин та субклітинних утворень, використовуючи для вивчення й пояснення цих проявів методи й поняття фізики, хімії, математики й кібернетики.
- Філогенетика — область біологічної систематики, що займається ідентифікацією і проясненням еволюційних взаємин серед різних видів життя на Землі, як сучасних, так і вимерлих.
- Ценологія — наука, що вивчає біоценози.
- Цитологія — розділ біології, що вивчає живі клітини, їх органоїди, їх будова, функціонування, процеси клітинного розмноження, старіння і смерті.
Екологічний календар 2016
Січень
1 січня – Міжнародний день миру
Всесвітній день миру було започатковано 8 грудня 1967 року Святішим Отцем Павлом VI як День всесвітніх молитов за мир. Починаючи від 1968 р., відзначається в Католицькій Церкві 1 січня. Ця дата вибрана не випадково, адже це є початок Нового року. Під егідою ООН День миру почав відзначатися з 1981 р. щорічно 21 вересня.
Папа видає щороку до Всесвітнього дня миру спеціальне послання, присвячене певній темі, пов’язаній з утвердженням миру на Землі. Особлива увага в цей день приділяється молитві за мир, а також пошуку шляхів для утвердження миру між людьми, в міжнародному співтоваристві, а також у ставленні до навколишнього природного середовища.
Існує тісний взаємозв’язок між миром в душі людини, суспільним миром і благополуччям всього створеного Богом світу, який системно описав блаженний Папа Іван Павло ІІ у посланні до Дня миру 1990 р. під назвою «Мир з Богом Творцем – мир із всім створінням». Зокрема в посланні наголошується на значенні «екології душі» для миру в міжнародній спільноті та збереження створеного Богом світу. З іншого боку підкреслюється згубний вплив воєнних конфліктів на навколишнє середовище, а від так і на суспільство та окремих людей. З того часу майже в кожному посланні римських понтифіків до цього дня присутні теми екології душі, суспільної екології та екології навколишнього середовища.
11 січня – День заповідників
Заповідати – означає передавати в спадщину щось дороге і цінне. Заповідники є найвищою формою охорони природи в нашій державі.
Сучасна мережа природних заповідників України сформувалась внаслідок праці багатьох поколінь природоохоронців і відіграє важливу роль у вирішенні проблем збереження біологічного та ландшафтного різноманіття, підтримці екологічної рівноваги у природі, формуванні світоглядних орієнтирів людини, спільнот, суспільства.
Всього у світі створено більш як 11 тис. заповідних територій, що мають статус заповідника чи національного парку.
Вперше День заповідників і національних парків почав відзначатися в 1997 році за ініціативою Центру охорони дикої природи і Всесвітнього фонду дикої природи. 11 січня був обраний Днем заповідників і національних парків в ознаменування річниці утворення першого державного заповідника Росії Баргузінского заповідника у 1916 році.
18-25 січня – Великий зимовий облік птахів
Зимовий облік птахів інколи називають ще Різдвяним. Традиція обліку птахів народилася в 1990р. у США, коли редактор орнітологічного журналу Bird-Lore Френк Чепмен запропонував новий спосіб проведення Різдвяного полювання – з біноклем в руках замість зброї. За його закликом вперше 26 людей провели цей святковий день разом з пташками, спостерігаючи та вивчаючи їх, радіючи їх польоту та свободі.
З цього часу «звичка» обліковувати птахів у Різдвяні дні широко поширилася на теренах США, Канади, Латинської Америки, Карибських і деяких Тихоокеанських островів. Сьогодні більше ніж 50 тис. людей обліковують птахів.
29 січня – День мобілізації зусиль проти загрози ядерної війни
День мобілізації зусиль проти загрози ядерної війни святкується з 1985р., з моменту прийняття Делійської декларації про принципи вільного від ядерної зброї та ненасильницького світу, в якій міститься заклик до припинення гонки ядерного озброєння, скорочення та поступової ліквідації ядерних арсеналів і усунення загрози ядерної війни. Декларація була прийнята на нараді голів держав і урядів Індії, Аргентини, Греції, Мексики, Танзанії та Швеції.
Лютий
Лютий-березень – Всеукраїнська екологічна акція по охороні квітів-первоцвітів «Первоцвіт»
Збирання первоцвітів дуже шкідливе для природи тим, що не дає можливості рослинам утворити насіння. До того ж ушкоджуються сусідні квітки, ламаються стебла та бруньки, повністю нівечаться рослини.
Мета акції – привернути увагу громадськості до проблеми охорони ранньоквітучих лісових рослин, спрямувати зусилля громадян на практичні дії щодо захисту первоцвітів. Адже більшість рідкісних декоративних рослин, що занесені до Червоної книги України, зникають через винищення їх людиною. Найяскравіше ця тенденція простежується на прикладі первоцвітів, які збираються головним чином для продажу.
2 лютого – Всесвітній День охорони водно-болотних угідь
2 лютого 1971 р. в м. Рамсар (Іран) за сприяння ЮНЕСКО була підписана Конвенція про водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення, головним чином як середовище існування водоплавних птахів. Набрала чинності 21 грудня 1975 р. Україна приєдналась до Конвенції у жовтні 1996 р.
Рамсарська конвенція є першою глобальною угодою з охорони та збереження природних ресурсів. Її назва відображає початкову мету угоди ? зберегти водно-болотні угіддя, як середовище для водоплавних птахів. Поступово мету Конвенції було розширено і зараз вона охоплює всі аспекти збереження та збалансованого використання водно-болотних екосистем, цінних для збереження біологічного різноманіття та забезпечення існування людини.
Мета конвенції – припинити втрати водно-болотних угідь та зберігати існуючі. Завданням конвенції є привернути увагу до проблем водно-болотних угідь та раціонального використання ресурсів.
Конвенцію підписали 156 країн – Договірних сторін Конвенції.
19 лютого – Міжнародний день захисту морських ссавців
Міжнародний день захисту морських ссавців вважається днем захисту не лише китів, але й усіх морських ссавців та інших живих істот морів та океанів. Святкується з 1986р., коли, після 200-річного винищення китів, Міжнародна китова комісія ввела заборону на китовий промисел і на торгівлю китовим м'ясом.
Щорічно в цей день різноманітні природоохоронні групи проводять акції із захисту китів та інших морських ссавців. В Україні це свято можна назвати днем захисту дельфінів, адже вони є єдиними представниками морських ссавців, які мешкають у наших солоних водах.
20 лютого – День соціальної справедливості
26 листопада 2007 Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй проголосила 20 лютого Всесвітнім днем соціальної справедливості (World Day of Social Justice) та запропонувала всім державам-членам присвятити цей спеціальний день проведення на національному рівні конкретних заходів в інтересах соціального розвитку.
20 лютого було невипадково вибрано датою для його святкування. В цей день в 1999 року відбулася міжнародна зустріч у Копенгагені, на якій представники багатьох держав визначили основні принципи розвитку суспільства, серед яких особливе місце займає соціальна справедливість.
Ініціатива започаткування Всесвітнього дня соціальної справедливості належить урядові Киргизстану. Проект резолюції, співавторами якого виступили близько 80 держав, був прийнятий консенсусом. У документі підкреслюється, що соціальний розвиток і соціальна справедливість – необхідні умови підтримки миру і безпеки як всередині кожної окремої країни, так і у взаємовідносинах між ними.
23 лютого – 11 квітня – Великопосна ініціатива "Екологічне навернення для порятунку створіння"
Кожного року, в часі Великого посту, Церква запрошує до переосмислення свого життя в контексті Пасхальної події. Суть посту полягає не просто у стриманості в їжі, але, насамперед, у відмові від всього зайвого, що перешкоджає спілкуванню з Богом. Мета посту – очищення від гріхів та навернення до Бога.
Спектр гріхів сьогодення є дуже широким. Однак, одним із найбільш загрозливих є так званий екологічний гріх, який Католицька Церква зараховує до категорії гріхів найвищої важкості, а саме – до “соціальних гріхів, які кричать до неба”. Цей гріх руйнує прекрасне Боже створіння – природу, а водночас загрожує здоров’ю та життю людей, які проживають у забрудненому довкіллі. В даному контексті Великий піст є для нас доброю нагодою, щоб застановитися та зробити генеральну ревізію свого життя, а зокрема його впливу на природне довкілля. Для цілісного навернення людини необхідною є також екологічна складова. Що це означає? Насамперед потрібно усвідомити, що відповідальна поведінка стосовно природного довкілля є невід’ємною складовою християнської віри в Бога Творця. Другим кроком має стати свідчення віри у повсякденні нашого життя, з-поміж іншого, також і в екологічному вимірі. Якщо наша поведінка наносить шкоду природному довкіллю, то необхідним є відповідне навернення, зміна поведінки на краще та, якщо можливо, виправлення завданої довкіллю шкоди.
Католицька Церква стартує в часі Великого посту чисельні практичні ініціативи милосердя до природи, серед яких: акції озеленення, очищення та упорядкування прицерковних територій, цвинтарів та ін. Все більш популярною, наприклад, стає акція “Авто-піст”, в межах якої віруючі люди в значній мірі, або навіть і цілком, відмовляються від використання власного автомобіля, популяризуються зелені види транспорту тощо.
Березень
3 березня День дикої природи
26.12.2013 – Генеральна Асамблея ООН прийняла резолюцію, якою постановила відзначати 3 березня День дикої природи. У резолюції з цього приводу зазначається цінність диких тварин і рослин, особливо тих, які потребують захисту.
3 березня 1973 була прийнята Конвенція, що регулює міжнародну торгівлю рідкісними видами флори і фауни, відома як СІТЕС. Під міжнародною охороною сьогодні знаходяться 5600 видів тварин і 30 тисяч рослин. Учасниками Конвенції є 176 держав.
У секретаріаті СІТЕС сподіваються, що нова дата допоможе привернути увагу до проблеми браконьєрства, що має далекосяжні екологічні, економічні та соціальні наслідки.
14 березня – Всесвітній день дій проти гребель, на захист річок, води, життя
Всесвітній день дій проти гребель започаткований у 1997 р. за ініціативою громадської організації «Міжнародна мережа річок» (США). Цей день було запропоновано відзначати з метою об’єднання зусиль людей всього світу в боротьбі проти гребель, а також здійснення просвітництва щодо впливу гребель на річкові екосистеми.
У березні 1997 року в Бразилії, в місті Курітіба, відбулася Перша міжнародна конференція проти будівництва крупних гребель, яка встановила щорік 14 березня відзначати день боротьби з греблями на захист Річок, Води і Життя. Конференція призвала всі дії проводити під гаслом: "Хай вода несе життя, а не смерть!" і призвала уряди, міжнародні агентства та інвесторів встановити мораторій на будівництво крупних гребель, поки не буде вироблена міжнародна незалежна експертиза проектів їх зведення, а також компенсований збиток людям і природі.
21 березня – Всесвітній день лісів
Всесвітній день лісів святкується у день весняного рівнодення у Північній півкулі, що за традицією вважається першим днем весни і символом нового життя та нових починань. Звичайно, в Південній півкулі цей день є днем осіннього рівнодення, але у будь-якому випадку даний період є сприятливим для посадки та росту дерев.
День лісу відзначає внесок лісів та лісового господарства у життя суспільства. Щороку в цей день фахівці з усього світу обговорюють користь лісу, товарів та послуг, отриманих з лісу; люди можуть дізнатися про стале управління лісами, невиснажливе використання лісових ресурсів (без завдання шкоди лісовим екосистемам) з метою їх збереження для майбутніх поколінь.
Традиція святкування Дня лісу була заснована в 1971 році під час загальних зборів Європейської конфедерації сільського господарства, метою яких було обговорення важливості вміння цінувати значення власних лісових ресурсів. Так і зародилася ідея проголошення Всесвітнього дня лісівництва, яка одразу ж була підтримана Організацією ООН з питань продовольства і сільського господарства. Європейська конфедерація сільського господарства зазначила, що Всесвітній день лісівництва потрібно використовувати для розповсюдження інформації щодо всіх аспектів багатства лісу, представлених з трьох точок зору: виробництво, захист, і відновлення.
Всесвітній день лісів пов'язаний з діяльністю щодо посадки лісів та висвітлення важливості збільшення кількості зелених насаджень. Цей день відзначається урядами та міжнародними організаціями для визначення плану збереження лісів.
22 березня – Всесвітній день води (Всесвітній день охорони водних ресурсів)
Всесвітній день води бере свій початок від Конференції з довкілля та розвитку, що мала місце у 1992р. в Ріо-де-Жанейро. Основною причиною святкування цього дня є швидке зменшення запасів питної води. Генеральна асамблея ООН оголосила 22 березня Всесвітнім днем водних ресурсів (резолюція 47/193 від 22 грудня 1992 року). Метою проведення цього Дня є підвищення рівня обізнаності про значення і важливість води для продовження життя на Землі, а також про те, як раціональне використання водних ресурсів сприяє підвищенню рівня економіки і соціального добробуту.
З 1993 року офіційно на всій планеті стали святкувати Всесвітній день води. Цього дня організація по захисту довкілля звертається до всіх держав, що існують на планеті, із закликом приділяти більше уваги захисту водних ресурсів планети і проводити конкретні дії на національних рівнях.
У червні 1999р. в Лондоні на ІІІ Конференції міністри екології і охорони здоров'я 35 європейських країн, у тому числі й України, підписали Протокол по проблемах води і здоров'я, зобов'язавшись оберігати своїх громадян від захворювань, пов'язаних із забрудненням води, захищати водні ресурси, створювати системи усунення небезпечних ситуацій.
Щороку, 22 березня ООН призначає конкретний підрозділ власної організації, який контролюватиме дотримання правил проведення Всесвітнього дня води. Щорічно цього дня піднімається нова проблема, пов'язана із забрудненням водних ресурсів на планеті і звучить заклик до її рішення. Але основні цілі проведення свята залишаються незмінними.
23 березня – Всесвітній метеорологічний день
У 1872 році була заснована міжнародна метеорологічна організація (ММО). 11 жовтня 1947 була відкрита для підписання Конвенція, внаслідок якої утворена Всесвітня метеорологічна організація (ВМО) замість ММО, а 23 березня 1950 Конвенція набула чинності.
Всесвітня метеорологічна організація, як спеціалізована міжурядова організація системи ООН, дозволяє підтримувати міждержавне співробітництво в галузі гідрометеорології та оперативної гідрології, що можливо шляхом координації глобальних, регіональних, національних систем спостереження та міжнародного обміну гідрометеорологічними даними.
За ініціативою Всесвітньої метеорологічної організації, починаючи з 1961 року, світовим співтовариством 23 березня стало відзначатися як Всесвітній метеорологічний день (ВМД) – професійне свято метеорологів всієї планети. Кожен рік ВМО святкує цей день під певним девізом, приділяючи особливу увагу до конкретної та актуальної на даний момент теми. Мета – акцентувати важливість метеорології і метеорологічної служби для забезпечення добробуту населення.
28 березня – Всесвітня акція "Година Землі"
Година Землі була започаткована в Сіднеї (Австралія) в 2007 році, вже через рік ця подія стала світовою екологічною ініціативою, до якої долучилося більше 100 мільйонів людей у 35 країнах світу, а в 2009р. й Україна, разом з 87 іншими країнами світу, також долучилася до всесвітньої акції.
Година Землі 2012 має на меті продемонструвати урядам країн світу, бізнес організаціям та людям, що дії проти глобального потепління не тільки необхідні, але й можливі.
Цього року "Година Землі" – це більше, ніж година! Ми повинні діяти щодня, роблячи невеликі кроки назустріч майбутньому без зміни клімату, майбутньому, у якому всі забезпечені природними ресурсами, майбутньому, у якому людина живе в гармонії з природою!
Квітень
1 квітня – Міжнародний день птахів (День зустрічі птахів)
Міжнародний день птахів проходить щорічно в рамках програми ЮНЕСКО "Людина і біосфера" і не випадково наголошується саме в квітні. 1 квітня 1906 року була підписана Міжнародна конвенція по охороні птахів. День птахів – це не лише річниця Конвенції, але і час прильоту пернатих із зимівель. Вперше цей день, як масове дитяче свято, став проводитися в Сполучених Штатах Америки. Організатором виступив педагог з містечка штату Пенсільванія. Незабаром його підтримала одна з популярних газет «Пітсбургська телеграфна хроніка», що почала популяризацію Дня птахів.
7 квітня – День охорони здоров'я
Всесвітня організація охорони здоров'я (ВООЗ) була організована в цей день. У зв'язку із постійною зміною та забрудненням довкілля щораз актуальнішим стає питання охорони здоров'я. Цей день проголошений ООН для того, щоб більшість країн звернула особливу увагу на різноманітні аспекти охорони здоров'я.
В доповіді ВООЗ «Профілактика хвороб за допомогою навколишнього середовища – оцінка тяжкості хвороб, викликаних навколишнім середовищем» зазначається, що 24% всіх хвороб у світі виникають та розвиваються через погані умови навколишнього середовища. Причому у дітей з цим пов'язано 33% всіх випадків захворювань.
15 квітня – День екологічних знань
Важливе завдання дня – інформованість громадськості про стан справ у сфері екологічної безпеки, дотримання місцевими суб’єктами чинного природоохоронного законодавства. День відзначається шляхом організації та проведення конференцій і семінарів, круглих столів, присвячених питанням екології.
З огляду на те, що майбутнє належить підростаючому поколінню, його вмінню оцінювати ситуацію, адекватно реагувати на зміни і вирішувати проблеми, пов’язані з виживанням планети, все важливішим стає формування екологічної поведінки людини, яка базується на новому екологічному мисленні.
18 квітня (третя субота квітня) – Всеукраїнський день довкілля
Відзначається в Україні щороку, починаючи з 1999р. Встановлений Указом Президента України "Про День довкілля" на підтримку ініціативи Міністерства охорони навколишнього природного середовища та ядерної безпеки України і громадських природоохоронних організацій з метою розвитку діяльності, започаткованої Всеукраїнською акцією "Дерево Життя" та іншими громадськими ініціативами.
Український день довкілля організовується спеціальним комітетом, який займається підготовкою тематичних заходів, пов'язаних з висадкою рослин в лісах і парках, прибиранням паркових територій, плануванням скверів, газонів, клумб в населених пунктах, ліквідацією стихійних звалищ в громадських місцях, місцях відпочинку і дозвілля.
3-4 тиждень квітня – "Марш парків" – щорічна міжнародна екологічна акція на підтримку заповідної справи
Марш парків є продовженням і якісно новим етапом святкування Днів Дерева і Землі. Це міжнародне свято бере свій початок з сорокових років дев’ятнадцятого століття, коли засновник природоохоронного руху Дж. Стерлінг Мортон переїхав зі своєю родиною в штат Небраска (США). На новому місці вони побачили безкрайні прерії з поодинокими деревами, які планувалося вирубувати для будівництва та дров. Мортон і його дружина відразу ж зайнялися посадкою дерев і розгорнули кампанію з пропаганди заліснення територій. Обійнявши посаду секретаря штату Небраска, на засіданні правління сільського господарства в 1872 році, Мортон запропонував визначити день, присвячений озелененню. Ідея отримала широку підтримку і в перший день жителі штату висадили близько мільйона дерев. Ця акція отримала назву “День дерева”. У 1882 році штат Небраска оголосив День дерева офіційним святом штату, який і до цих пір відзначається 22 квітня. З 1970 року зміст святкування Дня дерева було значно розширеним. Пропагувалася не тільки роль озеленення територій, але й охорони рослинного і тваринного світу в цілому. Як наслідок, свято отримало новий зміст і нову назву – День Землі. Починаючи з 1990 року, центром і організатором святкувань Дня Землі в Сполучених Штатах Америки виступають національні парки. У цей день проводиться збір коштів на підтримку територій, які потребують особливої охорони, виставки, бесіди, лекції. Свято отримало нове значення і разом з тим і нову назву – “Марш парків”. З 1995 року до свята, традиційного в США, стали приєднуватися країни Європи та Азії. Так, вже в 1996 році в святі взяло участь більше 120 заповідників, національних парків та інших природоохоронних організацій.
Щорічно в “Марші парків” беруть участь сотні тисяч людей. Більше 200 держав та неурядових організацій країн СНД співпрацюють з ЦОДП в якості організаторів місцевих Маршів. Під час «Маршу парків» відбуваються круглі столи, концерти, фестивалі, конференції, екскурсії тощо. Марші парків сприяють залученню національного бізнесу до природоохоронної благодійної діяльності. Спеціально розроблені заходи пропаганди і заохочення. За п’ять років Марші парків принесли заповідникам та національним паркам 650 тис. доларів спонсорської допомоги.
22 квітня – Міжнародний день Землі
День Землі покликаний об’єднати людей планети в справі захисту навколишнього середовища.
22 квітня 1970р. у Нью-Йорку студенти, школярі та їхні вчителі вперше організували національний День Землі, запропонувавши зазирнути вглиб екологічних проблем і разом пошукати їх вирішення.
Міжнародним свято було оголошено в 1990 році, в Україні відзначається з 1992 року. У цей день кожен мешканець планети може зробити свій маленький внесок у справу захисту навколишнього середовища: очистити від сміття прилеглі території, висадити хоча б одне дерево, відмовитися хоча б на день від використання автомобіля.
День Землі щорічно відзначається в 147 країнах. У багатьох містах України в рамках фестивалю заплановані як заходи «прямої дії» – очищення акваторій малих рік і водойм, прибирання територій, так і проведення ярмарків екологічних продуктів, виставок плакатів екологічної тематики, екологічних конкурсів із призами й подарунками, а також святкових концертів.
У День Землі в різних країнах за традицією звучить Дзвін Миру, закликаючи людей Землі відчути всепланетну спільність і докласти зусиль для захисту миру на планеті й збереження краси нашого спільного дому. Дзвін Миру – символ спокою, мирного життя і дружби, вічного братерства й солідарності народів. І в той же час – це заклик до дії в ім'я збереження миру й життя на Землі, збереження Людини і Культури.
26 квітня – Роковини Чорнобильської катастрофи. Міжнародний день пам'яті жертв радіаційних аварій і катастроф
У цей день у 1986 році на Чорнобильській атомній електростанції стався вибух, який спричинив соціально-екологічну катастрофу глобальних масштабів. Мільйони гектарів забруднених радіацією земель, лісів та водойм, втрата здоров'я сотень тисяч людей, чисельні людські жертви та зруйновані долі – все це, здається, мало б бути переконливим доказом того, що мова про безпеку атомної енергетики – не більше як міф, який може надто дорого коштувати всьому людству.
У вересні 2003 року на саміті СНД тодішній президент України Леонід Кучма запропонував країнам-учасницям Співдружності оголосити 26 квітня Міжнародним днем пам’яті жертв радіаційних аварій і катастроф. Ця пропозиція була підтримана Радою глав держав СНД.
Травень
3 травня – День Сонця
Щоб привернути увагу до можливостей використання поновлюваних джерел енергії європейське відділення Міжнародного суспільства сонячної енергії, починаючи з 1994 р., на добровільній основі організовує щорічний День Сонця. Ентузіасти й професіонали, громадські організації й фірми по всій Європі організують різного роду заходу, пов'язані з демонстрацією можливостей сонячної енергетики. Такі заходи містять у собі: дні відкритих дверей сонячних і енергоеффективних будинків як експериментальних, так і часток, що дозволяє переконатися в реальності й корисності здійснених і здійснюваних проектів; дні відкритих дверей дослідницьких і проектних інститутів, що дозволяє широкій громадськості познайомитися з новітніми досягненнями з перших рук; конкурси, змагання, пробіги сонячних автомобілів, електромобілів; виставки й зустрічі із громадськістю в міських і торгових центрах, зелених зонах і інших громадських місцях тощо.
12 травня – Свято екологічної освіти
Людство досягло такої стадії, коли антропогенна дія на біосферу набула безповоротного характеру, різко загострилися протиріччя між зростаючими потребами суспільства і можливостями природи. Екологічна освіта була висунута ЮНЕСКО і Програмою ООН з охорони довкілля в розряд основних засобів гармонізації взаємодії людини і природи.
Стокгольмська конференція з охорони довкілля в 1972 році прийняла рекомендацію про створення міжнародної програми за освітою в області довкілля. В цілях виживання необхідне переосмислення самої суті взаємин людини, суспільства і природи на основі нових підходів і ідей. Практична реалізація ідей стійкого розвитку пов'язана із зміною стереотипу культури взаємин людини і природи. По визнанню вітчизняної і світової громадськості центральним чинником у вирішенні проблем взаємин "Людина - Суспільство - Природа" стає екологічна освіта.
Святкується викладачами навчальних закладів та студентами у зв'язку з важливістю екологічної освіти, формування екологічної свідомості та обміну досвіду між державами. Цей День відзначається шляхом організації та проведення конференцій і семінарів, круглих столів, присвячених питанням екології. Організовується у навчальних закладах усіх рівнів, починаючи з дитячих садків та закінчуючи вищими навчальними закладами.
15 травня – Міжнародний день клімату
Заснування цього свята стало відповіддю на заклик метеорологів захищати клімат як важливий ресурс, що впливає на добробут нинішніх і майбутніх поколінь.
Збереження клімату – одна з глобальних проблем, які сьогодні стоять перед людством. Глобальне потепління, природні катаклізми, зміна погодних умов на планеті – все це веде до погіршення клімату Землі і, як наслідок, чинить негативний вплив на продовольчу, життєву і майнову безпеку людей, плачевно позначається на стані природних ресурсів та збалансованому розвитку держав.
22 травня – Міжнародний день біологічного різноманіття
20 грудня 2000р. Генеральна Асамблея ООН оголосила 22 травня Міжнародним днем біологічного різноманіття (резолюція 55/201). В цей день була прийнята Конвенція про біологічне різноманіття . Раніше цей День відзначався 29 грудня, але у 2000 р. Конференція учасників Конвенції рекомендувала змінити дату для того, щоб привернути більше уваги до цього заходу.
Бездумна експлуатація природних ресурсів, така як вирубка лісу на паливо для використання зайнятої ним землі як пасовища і використання водних джерел для господарських потреб сприяє втраті біологічної різноманітності.
Генеральна Асамблея Організації Об'єднаних Націй проголосила Міжнародний день біологічної різноманітності, аби поглибити розуміння питань біорізноманітності і підвищити обізнаність про них.
24 травня – Європейський День парків
Європейський День Парків був організований Федерацією ЄВРОПАРК (EUROPARC Federation) – це європейська організація, яка об'єднує природні території, що охороняються, в тридцяти шести європейських країнах. Проведений вперше в 1999 році, цей день тепер святкується щороку по всій Європі 24 травня. Дата святкування була вибрана не випадково – саме 24 травня 1909 року в Швеції був створений перший з дев'яти Європейських Національних Парків.
Сьогодні Європейський день парків символізує міжнародну солідарність територій, що охороняються. Свято організоване з метою підйому профілю заповідників Європи, а також для того, щоб викликати суспільну підтримку їх роботи. Цього дня проводяться багаточисельні заходи на території і довкола заповідників, присвячених святкуванню природної краси Європи і її культурного надбання, висуваючи на перший план їх захист, як в даний час, так і в майбутньому.
31 травня – Всесвітній день проти куріння
31 травня у всьому світі проводиться міжнародна акція по боротьбі з курінням – Всесвітній день без тютюну, тобто день, вільний від тютюнового диму. Він був встановлений в 1988 році Всесвітньою організацією охорони здоров'я на 42 сесії Всесвітньої асамблеї охорони здоров'я (резолюція № WHA42.19).
День відмови від куріння (Great Smokeout), як День звільнення навколишнього середовища та всього світу відзначається також в третій четвер листопада. Він був встановлений Американським онкологічним суспільством (American Cancer Society) в 1977 році.
Перед світовою спільнотою було поставлено завдання – добитися, аби в XXI столітті проблема куріння тютюну зникла. ВОЗ цією акцією застерігає населення планети (курцями є більше половини всього чоловічого населення планети і близько чверті жіночого) від згубної звички – однієї з найпоширеніших епідемій за всю історію існування людства – нікотиноманії, що стоїть в одному ряду з алкоголізмом і наркоманією.
Червень
5 червня – Всесвітній день навколишнього середовища
15 грудня 1972 р. Генеральна Асамблея ООН проголосила 5 червня Всесвітнім днем навколишнього середовища (резолюція 2994 (XXVII)), який буде проводитись з метою поглиблення суспільного усвідомлення необхідності зберігати і покращувати довкілля. Обрання цієї дати обґрунтовано тим, що саме в цей день відкрилася Конференція ООН із проблем навколишнього середовища (Стокгольм, 1972), за результатами якої створено Програму ООН з навколишнього середовища (ЮНЕП). У 2000р. в цей день розпочато програму ООН "Тисячоліття довкілля – приступити до дій". Програма є ще одним нагадуванням людству про його роль в охороні довкілля.
Всесвітній день довкілля вважається однією з найважливіших подій екологічного календаря і щороку відзначається 5 червня в більш ніж 100 країнах світу, починаючи з 1973 року. Щорічне святкування дня довкілля допомагає привернути увагу суспільства до екологічних проблем і підкреслює гостру необхідність в зміні відношення людини до природних ресурсів.
8 червня – Всесвітній день океанів
Всесвітній день океанів був проголошений у 1992р. на Міжнародній конференції з навколишнього середовища і розвитку у Ріо-де-Жанейро. Проголошенням цього свята ООН підкреслила життєву важливість океанів для планети, а також необхідність турботи про їх благополуччя, збереження органічного світу океанів, екологічну чистоту вод.
Це день, який дає привід пригадати про те, що Світовий океан є колискою життя на нашій Планеті, 70% якою покрито водою, ресурси океану – застава розвитку і подальшого існування людської цивілізації, його простори – арена світової торгівлі. Роль Світового океану в регулюванні клімату є системоутворюючою, його води – один з головних поглиначів вуглекислого газу.
17 червня – Всесвітній день боротьби з оспустелюванням та посухами
Всесвітній день боротьби з опустелюванням та посухами був проголошений Генеральною Асамблеєю ООН у 1994р. (резолюція 49/114). Тоді ж була прийнята Конвенція ООН про боротьбу з опустелюванням. Державам запропоновано присвятити цей день підвищенню інформованості про необхідність міжнародного співробітництва у боротьбі опустелюванням і наслідками посух та про хід реалізації Конвенції про боротьбу з опустелюванням.
Опустелювання – це один з найбільш тривожних світових процесів деградації довкілля. Воно загрожує здоров'ю і джерелам засобів до існування більше 1 млрд. людей.
Липень
4 липня – Міжнародний день дельфінів – полонених
З огляду на існування по всьому світу дельфінаріїв, ця дата є дійсно актуальною для дельфінів і біорізноманіття. На жаль, до цієї не вельми приємної дати приєднується і Україна. Адже лише в 2009 році на території сухопутної частини України було відкрито шість дельфінаріїв. Не кажучи вже про дельфінарії на узбережжі Чорного і Азовського морів, які, тим не менш, не завжди відповідають біологічним потребам дельфінів.
Дельфінів в дельфінаріях з абсолютною впевненістю можна назвати полоненими. Адже ці дельфіни спеціально чи випадково (під час ловлі риби) виловлені браконьєрами, а, отже, розлучені зі своїми стаями і родинами. А дельфіни - це високоорганізовані морські ссавці з власною мовою, які групуються у стаї і мають родини. Пораненого дельфіна стая ніколи не кине в морі, існують дельфініхи-акушерки, та навіть представників інших видів дельфіни часто рятують, виносячи на берег. У браконьєрських сітях частина дельфінів гине, частина ріже плавці, через потрапляння води до дихального клапану починається пневмонія, дельфін відчуває шок.
11 липня – Всесвітній день народонаселення
У 1989р. Рада керуючих Програми розвитку ООН (ПРООН) рекомендувала відзначати 11 липня як Всесвітній день народонаселення (рішення ПРООН 89/46). Ведучи відлік від 11 липня 1987р., коли чисельність населення світу перетнула позначку 5 мільярдів мешканців, цей День має на меті загострити увагу на невідкладності та важливості питань, пов'язаних з народонаселенням, зокрема, в контексті планів і програм загального розвитку та необхідності пошуків розв'язання цих проблем.
Серпень
6 серпня – День дій за заборону ядерної зброї
У цей день 6 серпня 1945р. американська авіація піддала атомному бомбардуванню японське місто Хіросіма. Вперше в історії ядерна зброя була застосована проти людей і продемонструвала свою жахливу силу. Колосальних збитків було завдано довкіллю і здоров'ю громадян. Наслідки бомбардувань відчутні й сьогодні. Ядерна зброя вважається найбільш небезпечною з усіх видів зброї. Крім прямого ураження ударною хвилею, світловим випромінюванням та проникаючою радіацією величезні території на багато років забруднюються радіонуклідами і стають непридатними для нормальної життєдіяльності людини. На сьогоднішній день більшість країн припинили здійснювати ядерні вибухи, проте лабораторні випробовування тривають і надалі.
16 серпня – Міжнародний день безпритульних тварин
Цей день увійшов до міжнародного календаря згідно з пропозицією міжнародного Товариства Прав Тварин (ISAR) США. Проблема безпритульних тварин знайома кожному великому місту, де гостро стоїть питання будівництва притулків для бездомних тварин. Представники громадських організацій, а також небайдужі жителі країни в цей день можуть висловити своє відношення до того, як влада вирішує проблему зниження чисельності безпритульних тварин в місті. Давно доведено, що рівень духовності людини визначається не лише соціальним середовищем, але й характером спілкування зі світом природи. Жорстокість до тварин в дитинстві може перерости у жорстокість до людей.
Вересень
1 вересня – День пам’яті видів, винищених людиною
Ми не побачимо їх вже ніколи... моа, тур, квага, дронт, тарпан, епіорніс, сумчатий вовк, безкрила гагарка, стеллерова корова, мандрівний голуб... Цих представників фауни ми, люди, не зможемо побачити вже ніколи. Ані в дикій природі, ні в зоопарках. Вони були легковажно знищені нами, і залишили згадку про себе хіба що в природничих музеях світу у вигляді шкур, скелетів та фотографій.
1 вересня було обрано для такої пам’яті, тому що саме цього числа в 1914 році в зоопарку м. Цинцинаті, США, помер останній мандрівний голуб. Історія знищення мандрівного голуба найбільш яскраво показує нам колосальні масштаби нашого марнотратства і необачності. І знищили цей вид птахів не древні дикуни, а, здавалось би цивілізовані, люди ХІХ століття.
14 вересня (1 вересня за Григоріанським календарем) – День Творця (День створіння)
Це свято було започатковане в 1989 році з ініціативи його Святості Димитрія І, Константинопольського Патріарха, який у спеціальному посланні закликав увесь християнський світ щорічно 1 (14) вересня, на свято початку Церковного року, об’єднатися у спільній молитві до Бога Творця всіх речей, висловити Йому вдячність за дар життя, за прекрасний світ природи, в якому живемо, просити вибачення за завдану шкоду і благати про збереження та спасіння всього створіння, яке “стогне і страждає в тяжких муках” (Рим. 8, 22).
На сьогодні до екуменічної ініціативи спільної молитви та практичних зусиль спрямованих на порятунок природи долучились чисельні церкви православної, католицької та протестантської традицій по всьому світі.
Згідно з рішенням Синоду Єпископів до відзначення християнського екологічного свята – День Творця долучилась і Українська Греко-Католицька Церква. В цей день у честь свята в храмах відправляються різноманітні богослужіння (подячні літургії, акафісти чи молебні) в наміренні збереження створеного Богом світу, проводяться освітньо-виховні заходи екологічного спрямування, а також реалізуються різноманітні практичні ініціативи та діла милосердя стосовно природи.
16 вересня – Міжнародний день захисту озонового шару
16 вересня Генеральна Асамблея ООН проголосила Міжнародним днем захисту озонового шару. Цей день відзначається з 1995 року в пам’ять про підписання Монреальського протоколу щодо необхідності збереження озонового шару, який фільтрує сонячне проміння і попереджує шкідливий вплив ультрафіолету на поверхню Землі, тим самим зберігаючи життя на планеті.
Втрата озонового шару стратосфери, який захищає усе живе на землі від згубної дії ультрафіолетового випромінювання сонця, вважається однією з головних глобальних екологічних проблем, з якими світова спільнота ввійшла у нове тисячоліття.
Подолання цієї проблеми можливе лише завдяки скоординованим діям усіх націй та верств суспільства на глобальному рівні. Усвідомлюючи це, уряди практично усіх країн світу приєдналися до Монреальського протоколу і, тим самим, взяли на себе зобов’язання із досягнення головної мети – згортання виробництва та використання озоноруйнівних речовин у різних секторах промисловості.
22 вересня – День без автомобілів
Вперше День без автомобілів відмічався в 1998р. у Франції, коли в ряді міст було припинено автомобільний рух. У наступні роки цю традицію перейняли інші європейські країни та міста, а останніми роками – і деякі неєвропейські країни (наприклад, Канада, США). День без автомобілів святкується за рішеннями органів місцевої влади. Як правило, в цей день забороняється пересування на автомобілях, а мешканці використовують альтернативні способи пересування. Часом акція триває більше ніж один день. Мета такого заходу – привернути увагу до проблеми забруднення атмосферного повітря транспортними засобами, знизити рівень концентрації вихлопних газів у міському повітрі, зменшити шумове навантаження, сприяти розвиткові альтернативних видів пересування. День без автомобілів в Україні офіційно не відзначається, однак такі акції проходять за ініціативою громадськості чи місцевих органів влади в окремих містах України.
27 вересня – Міжнародний День туризму
Щороку 27 вересня у світі відзначається Міжнародний день туризму. Метою свята, заснованого Генеральною Асамблеєю Організації Об’єднаних Націй 27 вересня 1979 року, є популяризація туризму як рушію регіональної та світової економіки, висвітлення його внеску в екологію світової спільноти, зміцнення дружніх стосунків між державами.
Країни, що ратифікували положення Генеральної Асамблеї ООН про Міжнародний день туризму, зокрема Україна, відзначають свято проведенням різноманітних фестивалів та цікавих заходів.
28-30 вересня (останній тиждень вересня) – Всесвітній день моря
Всесвітній день моря входить до переліку міжнародних днів, що відзначаються під егідою Організації Об'єднаних Націй. Поява цього свята датована 1978 роком, саме тоді було прийнято рішення десятого з'їзду Асамблеї Міжурядової морської консультативної організації щодо заснування Всесвітнього дня моря.
Ідея святкування Всесвітнього дня моря виникла як реакція на масштабний вилов риби в морях і океанах нашої планети. Бездумні дії людини наносять непоправну шкоду природі і стають причиною зникнення багатьох рідкісних видів риби. Крім того, це призводить до забруднення вод і глобального потепління на планеті.
Одним з факторів, що згубно впливає на стан світового океану, є забруднення вод нафтою. Величезні нафтові плями, що покривають сотні гектарів морських площ, стають причиною загибелі риби. За статистикою, щорічно в світовий океан в результаті аварій потрапляє більше 20 мільйонів барелів нафти.
30 вересня-1 жовтня – Міжнародні дні спостереження за птахами
Такі дні проводяться з ініціативи товариств охорони птахів. До них залучаються усі бажаючі. Під час акції фіксується, які види птахів зустрічаються у тій чи іншій місцевості, в якій кількості, особливості їх поведінки тощо. Основною метою цієї акції є заохочення широкого загалу до пізнання світу пернатих і привернення уваги до проблем їх збереження, оскільки, внаслідок діяльності людини і забруднення довкілля, чисельність деяких видів значно зменшується або ж знаходиться під загрозою зникнення. Результати своїх спостережень учасники акцій надсилають в товариства охорони птахів і такі результати опрацьовуються, узагальнюються та оприлюднюються.
Жовтень
4 жовтня – Всесвітній день захисту тварин
Всесвітній день захисту тварин прийнято відмічати 4 жовтня. Свято запроваджено у 1931 році на Міжнародному конгресі прибічників руху в захист природи, що відбувся у Флоренції. Саме ця подія дала поштовх тому, що найрізноманітніші організації захисту тварин із всіх куточків світу вирішили об’єднати свої зусилля у цій боротьбі. Пізніше ідеї щодо захисту прав тварин отримали юридичне оформлення у більшості країн Європи.
Це рішення підтримали організації, створені з метою захисту тварин у різних країнах світу. В цей день проводять різноманітні заходи з метою підвищення суспільної свідомості та активності громадян щодо захисту тварин.
6 жовтня – Всесвітній день охорони місць існування
День охорони місць існування відзначають у всьому світі. Це свято було затверджене в 1979 році в рамках Конвенції про охорону дикої флори і фауни, і природних місць існування в Європі.
Людина своєю діяльністю вже давно впливає на природу, змінюючи її. З кожним роком в світі все більше територій переходять в розряд сільгоспугідь, пасовищ, піддаються змінам у зв'язку із зростанням міст, видобутком корисних копалин, будівництвом заводів і інших об'єктів народного господарства.
14 жовтня (Друга середа жовтня) – Міжнародний день із зменшення небезпеки стихійних лих
Генеральна Асамблея ООН, проголосивши з 1 січня 1990р. Міжнародне десятиріччя із зменшення небезпеки стихійних лих, вирішила оголосити другу середу жовтня Міжнародним днем зі зменшення небезпеки стихійних лих і відмічати його щороку протягом Міжнародного десятиріччя (резолюція 44/236).
Міжнародна стратегія по зменшенню небезпеки стихійних лих переслідує, перш за все, мету доведення до широкої громадськості важливості завдання запобігання і проведення роз'яснювальної роботи серед населення, яке найбільш схильне до небезпеки стати жертвою стихійних екологічних і техногенних лих, відносно доступних засобів по запобіганню переростанню небезпек в катастрофи.
17 жовтня – св. Франциска з Асизу
17 жовтня, за Юліанським календарем Церква обходить свято св. Франциска з Асизу покровителя всіх захисників природи та всього створіння Божого.
Св. Франциск проповідував Боже слово не лиш людям, але й всьому Божому створінню Божому природі. Рівно і все його життя стало свідченням жертвенної та милосердної Божої любові стосовно всіх тих, які її найбільше потребують, як людей так і всіх інших Божих створінь.
В 1979 р. Папа Іван Павло проголосив св. Франциска з Асизу небесним покровителем захисників природи (див. Апостольський лист Inter Sanctos: AAS 71, 1979, 1509-1510). Згідно із вченням Святішого Отця, св. Франциск: «дає християнам приклад самобутнього і глибокого пошанування цілісності створіння. Як приятель бідних, якого любили Божі створіння, св. Франциск закликав все створіння – тварин, рослин, сили природи, навіть братів Сонця і Місяця, вшановувати Бога і славити його. Бідний чоловік з Асизу подає нам переконливий доказ того, що коли ми є в мирі з Богом, то можемо себе краще посвятити побудові миру зі всім створінням , який є невіддільним від миру між всіма людьми»
22 жовтня – Міжнародний день без паперу
Щорічно кожен четвертий четвер жовтня визнаний вважатися Міжнародним днем без паперу. Компанії і люди по всьому світу діляться досвідом про те, які дії і технології допомагають скорочувати зайві витрати паперу в роботі, бізнесі та виробництві. Девіз Міжнародного дня без паперу – «Навчимося використовувати папір раціонально!». Міжнародна акція закликає використовувати безпаперові технології протягом усього року. Але саме в цей день можна дізнатися про максимальну кількість прикладів, рекомендацій і цікавих фактів про нераціональні витрати паперу, а також розповісти про свій внесок у «безпаперовий рух».
31 жовтня – День Чорного моря
День Чорного моря відзначається у день, коли в 1996р. шість причорноморських країн – Болгарія, Румунія, Туреччина, Грузія, Росія та Україна – підписали Стратегічний план дій щодо реабілітації та захисту Чорного моря. Цей План був розроблений після проведення всебічних досліджень морського середовища, які показали, що його життєздатність суттєво погіршилась у порівнянні з попередніми трьома десятиріччями. План передбачає здійснення практичних заходів, спрямованих на відновлення та збереження довкілля Чорного моря (зменшення забруднення, удосконалення управління живими ресурсами, підтримку соціального розвитку у спосіб, що не шкодить довкіллю, а також фінансування екологічних проектів). Екологічні організації причорноморських країн відмічають цей день низкою акцій, щоб привернути увагу до деградації морського середовища та до необхідності проведення заходів щодо запобігання цьому на регіональному рівні.
Листопад
6 листопада – Міжнародний день попередження експлуатації навколишнього середовища під час війни та військових конфліктів
5 листопада 2001р. Генеральна Асамблея ООН оголосила 6 листопада кожного року Міжнародним днем попередження експлуатації навколишнього середовища під час війни та військових конфліктів (резолюція 56/4). Приймаючи це рішення, вона враховувала, що шкода, яка наноситься навколишньому середовищу після їх закінчення відчувається на стані екосистем і природних ресурсів і часто виходить за межі національних територій та період життя одного покоління. Генеральна Асамблея послалась також на Декларацію тисячоліття ООН, в якій підкреслено необхідність вживати заходи з охорони спільного навколишнього середовища.
11 листопада – Міжнародний День енергозбереження
За ініціативи міжнародної екологічної мережі «Шкільний проект з використання ресурсів та енергії» (SPARE) 11 листопада оголошено Днем енергозбереження. Рішення про заснування цього свята було прийнято у квітні 2008 року на міжнародній нараді координаторів SPARE, що проходила у Казахстані. А вже в листопаді 2008-го світ відзначив перший День енергозбереження. Це свято отримало статус міжнародного, оскільки взяти участь у проекті побажали близько 20 країн. Основна мета свята – привернути увагу влади та громадськості до раціонального використання ресурсів та розвитку відновлюваних джерел енергії. Проблема енергозбереження набагато глибша, ніж може здатися на перший погляд. Економія енергії дозволить знизити забруднення навколишнього середовища.
15 листопада – День вторинної переробки
За останні 30 років людство витратило третину наявних на Землі ресурсів. З кожним роком споживання ресурсів збільшується на півтора відсотка. Тому таке важливе значення набуває економія природних ресурсів, пошуки альтернативних ресурсів, вторинна переробка сировини.
Для залучення уваги громадськості, промислових структур до проблеми вторинної переробки відходів проводиться День вторинної переробки. У цей день доречно проведення акцій Рісайклінг (вторинної переробки) кольорових і чорних металів, зношених покришок від автомобілів, пластикових пляшок, паперу.
27 листопада – День без покупок
Напередодні різдвяних розпродажів, наприкінці листопада, в п’ятницю після Дня подяки, в усьому світі відзначається День без покупок.
Автором ідеї Дня є рекламіст Тед Дейв, переконаний, що "реклама обманює, коли обіцяє, що ми станемо щасливішими, якщо придбаємо більше речей". Мета цього дня – звернути увагу на соціальні, економічні, екологічні та етичні наслідки сучасної культури споживацтва і дати зрозуміти людству, що крім товарів, у світі є багато більш цінних і цікавих речей.
Ця щорічна акція проводиться на знак протесту проти надмірного споживання в розвинених країнах, яке багато в чому нав'язане рекламою, а також проти нерівного розподілу матеріальних благ у світі.
Грудень
Початок Всеукраїнських природоохоронних акцій "Збережи ялинку", "Наша допомога птахам" та ін., метою яких є бережливе ставлення та збереження живої природи в зимовому часі.
3 грудня – День боротьби з пестицидами
День боротьби з пестицидами відзначається у день, коли в 1984р. на пестицидному заводі в Бхопалі (Індія) сталася екологічна катастрофа. Щоб привернути увагу до вирішення проблем, які виникають внаслідок виробництва та застосування небезпечних хімічних речовин, Латиноамериканська мережа активістів проти пестицидів оголосила 3 грудня Днем боротьби з пестицидами, який незабаром став міжнародним. В цей день екологи усього світу проводять акції та протести, нагадуючи про накопичення у довкіллі значної кількості шкідливих хімічних речовин, зокрема пестицидів, які акумулюються в довкіллі і накопичуються в організмах людей і тварин, спричиняючи важкі наслідки для їх здоров'я.
Девіз Міжнародного дня боротьби з пестицидами – «Пестициди – безвихідь цивілізації». За даними ВООЗ, щорічно в світі реєструється близько 2 млн. отруєнь пестицидами. Деякі хімікати вважаються гормонально активними з'єднаннями і викликають розлади ендокринної і імунної систем. Дію інших пов'язують із затримкою розумового розвитку, репродуктивними проблемами і раком. Саме пестициди вважаються головною причиною «тихої катастрофи» – так експерти ООН охарактеризували деградацію ґрунтів в Європі.
10 грудня – День прав людини
4 грудня 1950р. Генеральна Асамблея ООН запропонувала всім державам та зацікавленим організаціям відмічати 10 грудня День прав людини (резолюція 423 (V)) і посилити свої зусилля в цій сфері. Цей день знаменує прийняття Загальної декларації прав людини в 1948р., беручи до уваги, що Декларація є важливим кроком вперед на шляху людського прогресу і повинна заслуговувати на увагу в усіх державах.
До основних (фундаментальних) прав людини належить право на чисте та безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище. Це право є дуже тісно пов’язане із гарантуванням інших ключових особистих та соціальних прав людини.
Згідно з Законом, громадянин України має право на: безпечне для життя і здоров'я навколишнє природне середовище; об'єднання в громадські природоохоронні формування; одержання в установленому порядку повної та достовірної екологічної інформації тощо. У ст. 50 Конституції України записано: «Кожен має право на безпечне для життя і здоров'я довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. Кожному гарантується право вільного доступу до інформації про стан довкілля, про якість харчових продуктів і предметів побуту, а також право на її поширення».
Екологічним правам людини відповідає обов'язок держави у їх забезпеченні, а також здійсненні системних санітарно-гігієнічних заходів, спрямованих на поліпшення та оздоровлення навколишнього природного середовища. Також кожна людина має обов’язок шанувати екологічні права іншого.
Закон України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачає наступні екологічні обов’язки громадян: берегти, охороняти й раціонально використовувати природні багатства; не порушувати екологічних прав інших суб'єктів; компенсувати завдану ними шкоду тощо.
11 грудня – Міжнародний день гір
Міжнародний день гір проголошений 57-ю Генеральною Асамблеєю ООН у 2003 році з метою залучення уваги до проблем розвитку гірських районів планети і необхідності надання допомоги їх населенню.
У відповідній резолюції Генасамблеї відзначена особлива актуальність дій, спрямованих на стійкий розвиток гірських регіонів. ООН закликала міжнародне співтовариство організовувати в цей день заходи на всіх рівнях з метою пропаганди значення стійкого розвитку гірських регіонів. Гірські райони займають приблизно 26% поверхні Землі і є важливим джерелом водного, енергетичного та біологічного розмаїття. Крім того, вони служать джерелом таких найцінніших ресурсів, як корисні копалини, лісові та сільськогосподарські продукти, і відкривають широкі можливості в плані відпочинку.
Будучи однією з найбільших екосистем, що представляють складну і взаємозалежну екологію нашої планети, гори мають велике значення для виживання глобальної екосистеми.
Крилаті вирази про природу
- Люди — господарі своєї долі. В. Шекспір
- Те, чого сьогодні навчається в класі одне покоління, стане нормою життя наступного. А. Лінкольн
- Світ наш — тільки школа, де ми вчимося пізнавати.М. Монтень
- Лише природа робить велике даром.Герцен
- Покоління відходить, й покоління приходить, а земля віковічно стоїть!Старий Завіт (Екл. 1.4)
- Природа — вічний зразок мистецтва, а найвизначніший та найблагородніший предмет у природі — людина.В. Бєлінський
- Природа не терпить пустоти.Латинське прислів’я
- Природа не храм, а майстерня, і людина в ній працівникІ. Тургенев
- Скільки років землі — і мільярд, і мільйон, а яка вона й досі ще гарна!Л. Костенко
- Природа наділила нас двома вухами, двома очима, але лише одним язиком, для того щоб ми дивилися і слухали більше, ніж говорили.Сократ
- Природа - це те, що породжує все суще і дає йому закони.О. Костенко
- Природа - творець усіх творців.Гете
- Птахам дані крила, рибам - плавці, а людям, які живуть у природі, - вивчення і пізнання природи; ось їхні крила.Х. Марті
- Природа - як фокусник: за нею потрібне постійне спостереження.Семюель Батлер
- У природі немає нічого марного.Мішель Монтень
- У природі ніщо не виникає миттєво і ніщо не з'являється в світ в абсолютно готовому вигляді.Герцен
- Немає нічого більш винахідливого, ніж природа.Цицерон
- Якщо воно зелене або сіпається - це біологія. Якщо смердить - це хімія. Якщо не працює - це фізика.«Короткий визначник наук»
Легенди про осінні квіти
Одними з найпоширеніших у нас є айстри, хоча родом вони з Північної Америки. Їх забарвлення надзвичайно різноманітне, тоненькі пелюстки зазвичай асоціюються із зіркою. Тож, не дивно, що в більшості легенд айстри ведуть своє походження від зірок.
Колись індіанці Північної Америки розповідали, що один молодий мисливець, безтямно закоханий у найвродливішу дівчину племені, пообіцяв подарувати їй зірку з неба, якщо вона погодиться одружитися з ним. Ввечері, коли на небі спалахнули зорі, всі чоловіки племені зібралися подивитися, як хвалькуватий наречений виконає обіцянку. Юнак підняв лук і вистрілив. А через мить високо в небі розсипалася на палаючі іскри срі***ста зірка. Розгнівався Бог на смертного, що насмілився збивати з неба зірки, адже якщо всі наслідуватимуть його приклад, на небі нічого не залишиться! І наслав Бог на землю страшну бурю. А коли вона стихла, сміливця, який збив з неба зірку, вже не знайшли. Тільки схили навколишніх пагорбів густо рясніли красивими променистими квітами. Відтоді індіанці називають їх айстрами або „зірками, що падають”.
В легендах інших народів айстри також вважаються частинами зірок і символом смутку за втраченим раєм, за неможливістю піднестися в небо.
Небагато можна назвати квітів, що так швидко б і так міцно заволоділи симпатіями садоводів, як хризантема. Зовсім нещодавно вона була улюбленою квіткою тільки в Китаї та Японії. Національною квіткою і символом імператорської влади вважається хризантема в Японії. Зображення цієї красуні мають право носити виключно члени імператорської родини.
Китайська легенда про хризантему розповідає, що колись жив імператор, який не боявся нічого, крім старості. І повелів він виготовити ліки, що могли б подовжувати молодість. Хитрий лікар розповів, що на далеких островах ростуть квіти, які мають чудодійну силу. Та дістати їх може тільки людина із чистим серцем. Оскільки ні імператор, ні лікар не годилися для такої роботи, владика вирішив послати на острови три сотні молодих людей, сподіваючись, що серед них знайдуться „чисті серця”. На островах прибульці й знайшли хризантему – квітку, що звеселяла серце і молодила душу. Молоді люди вирішили не повертатися назад. Вони і заснували нову державу – Японію. І хризантему зробили своєю улюбленою квіткою. На честь хризантеми навіть названо дев’ятий місяць китайського року.
Пам'ятка для грибників
Провідними спеціалістами Міністерства охорони здоров'я України розроблені рекомендації грибникам, у яких зібрано багаторічний досвід спостереження за проблемою збирання та споживання грибів.
Україна відноситься до країн, в якій вживання дикорослих грибів є традиційним, але ця традиція таїть в собі небезпеку отруєння. Найчастіше отруєння виникає внаслідок споживання блідої поганки, хоча реєструються випадки, що пов'язані із вживанням таких видів, як рядовка тигрова, печериця жовтошкіра, строчки, гриб-парасолька цегляно-сіро-червоний, опеньок несправжній тощо.
Слід пам’ятати, що липень – серпень – це пік розмноження блідої поганки – смертельно отруйного гриба. Навіть досвідчені грибники часто плутають цей гриб з печерицями, дощовиками, сироїжками.
Бліда поганка містить отруту, яка вражає печінку та інші важливі системи життєдіяльності людини. Особливо вразливі до грибної отрути діти.
При виникненні грибного отруєння дуже важливо своєчасне звернення за медичною допомогою. Чим раніше отруту буде виведено з організму, тим більше шансів у потерпілого вижити.
Основні симптоми отруєння грибами: головний біль, запаморочення, загальна слабкість, спрага, нудота, блювота, пронос із кров’ю, який супроводжується біллю в животі.
При перших ознаках отруєння необхідно звернутися до лікарів.
Для того, щоб уникнути отруєння дикорослими грибами,
виконуте наступні рекомендації !!!
Якщо Ви відмовились від споживання дикорослих грибів, як від продукту взагалі і споживаєте штучно вирощені печериці, гливи, що купуєте в магазинах, то отруєння такими грибами Вам і Вашій сім'ї не загрожує.
Якщо Ви не можете відмовитись від цього продукту, то набагато безпечніше купувати гриби на стаціонарних ринках, де вони проходять відповідний контроль.
Якщо Ви все ж таки відправились до лісу на "тихе полювання", необхідно знати наступне:
• ніколи не збирайте грибів, яких не знаєте;
• якщо гриб викликає хоч найменший сумнів, краще його позбутися;
• намагайтесь шукати і збирати губчасті гриби "білі", "бабки", "моховики" тощо. В наших широтах серед них найменша кількість отруєних;
• якщо Ви зібрали гриби і принесли їх додому, ретельно перевірте кожен гриб перед тим, як починати готувати страву або робити заготовки;
• перед приготуванням страв з грибів їх необхідно ретельно промити, а перед сушінням обтерти вологою тканиною;
• не вживайте сирих грибів;
• перед приготуванням будь-якої страви гриби необхідно відварити у підсоленій воді протягом 10 - 15 хвилин;
• готові страви з грибів необхідно зберігати на холоді, бажано не більше 24 годин в емальованому посуді;
• не давайте грибів малолітнім дітям;
• ніколи не застосовуйте "домашні" методи визначення отруйності грибів з використанням цибулини або срібних ложок, вони, окрім помилок, нічого не дають.
Якщо отруєння все ж таки виникло або Ви його підозрюєте:
• треба якнайшвидше промити шлунок - випити підсоленої води та викликати у потерпілого штучну блювоту;
• незважаючи на тимчасове полегшення стану потерпілого, слід терміново викликати лікаря для надання кваліфікованої медичної допомоги, або негайно звернутися до найближчої лікувальної установи.
Слід зауважити, що госпіталізувати необхідно всіх членів сім’ї чи всіх осіб, що вживали разом з потерпілим гриби, навіть у незначних кількостях.
Афоризми, цитати та вислови про природу
Природа - це вічне життя, становлення і рух.
Природа не визнає жартів, вона завжди правдива, завжди серйозна, завжди сувора; вона завжди права; помилки ж і омани виходять від людей.
Природа - творець всіх творців.
Природу перемагають тільки підкоряючись її законам.
Природа - це найкраща з книг, написана на особливій мові. Цю мова треба вивчати.
У природі немає нічого мертвого.
Природа так про все подбала, що повсюди ти знаходиш, чому вчитися.
Природа завжди діє не поспішаючи і по-своєму економно.
У природи чисте серце.
Немає нічого більш впорядкованого, ніж природа.
Творіння природи досконаліше творінь мистецтва.
Природу не можна застигнути неохайною і напівроздягненою, вона завжди прекрасна.
Природа не терпить неточностей і не прощає помилок.
Р. Емерсон
Природа - єдина книга, кожна сторінка якої сповнена глибокого змісту.
(Й. Гьоте)
За чисті води, за чисті ріки.
Боротись будемо навіки
... Ми всі несемося вдалину на одній і тій же планеті - ми екіпаж одного корабля.
Антуан де Сент-Екзюпері
Без віри, що природа підпорядкована законам, не може бути ніякої науки.
Норберт Вінер
Блага природа так про все подбала, що всюди ти знаходиш чому вчитися.
Леонардо Да Вінчі
Найближче до Божества в цьому світі перебуває природа.
Астольф де Кюстін
Вітер є подихом природи.
Козьма Прутков
У безморальному суспільстві всі винаходи, що збільшують владу людини над природою, - не тільки не благо, але безсумнівно й очевидне зло.
Лев Толстой
У нерозвинених країнах смертельно небезпечно пити воду, в розвинених - дихати повітрям. Джонатан Рабун
У природі все одне з іншим пов'язано, і немає в ній нічого випадкового. І якщо вийде випадкове явище - шукай в ньому руку людини.
Михайло Пришвін
У природі є і зерна, і труха.
Вільям Шекспір
У природі ніщо не пропадає, крім самої природи.
Андрій Крижанівський
Час знищує помилкові думки, а судження природи підтверджує.
Марк Цицерон
У свою годину своя поезія в природі.
Джон Кітс
Усе найкраще в природі належить усім разом.
Петроній
Все живе боїться мук, все живе боїться смерті; пізнай самого себе не тільки в людині, але у всякій живій істоті, не вбивай і не заподіююй страждання і смерті.
Буддійська мудрість
У всіх областях природи ... панує певна закономірність, незалежна від існування мислячого людства.
Макс Планк
У своїх знаряддях людина володіє владою над зовнішньою природою, тоді як в своїх цілях вона швидше підпорядкована їй.
Георг Гегель
Вдавнину найбагатшими країнами були ті, природа яких найбільш щедра; нині найбагатші країни - ті, в яких людина найбільш діяльна.
Генрі Бокль
Будь-яка річ у природі є або причиною, спрямованою на вас, або наслідком, що йде від нас. Марсіліо Фічіно
До тих пір поки люди не будуть прислухатися до здорового розуму природи, вони змушені будуть підкорятися або диктаторам, або думці народу.
Вільгельм Швебель
Дурний той, хто не задоволений тим, що відбувається за законами природи.
Епіктет
Кажуть, одна ластівка не чинить весни; але невже від того, що одна ластівка не чинить весни, не летіти тій ластівці, яка вже відчуває весну, а чекати. Так чекати треба тоді і всякій і травичці, і весни не буде.
Лев Толстой
Грандіозні речі робляться грандіозними засобами. Одна природа робить велике даром.
Герцен Олександр Іванович
Навіть у найпрекрасніших своїх мріях людина не може уявити нічого прекраснішої природи. Альфонс де Ламартін
Навіть найменша насолода, подарована нам природою, - це таємниця, незбагненна розуму.
Люк де Вовенарг
Ідеал людської природи полягає в ортобіозу, тобто у розвитку людини з метою досягти довгої, діяльної і бадьорою старості, що приводить в кінцевому періоді до розвитку почуття насичення життям.
Ілля Мечников
Шукання цілей в природі має своїм джерелом невігластво.
Бенедикт Спіноза
Хто не любить природи, той не любить і людини, - той поганий громадянин.
Федір Достоєвський
Хто поверхнево розглядає природу, той легко губиться в безмежному «Все», але хто глибше слухає її чудесам, той постійно наводиться до Бога, Володаря світу.
Чарльз де Ґеер
Наша черствість, наш егоїзм спонукають нас із заздрістю дивитися на природу, але вона сама буде заздрити нам, коли ми оговтаємося від недуг.
Ралф Емерсон
Немає нічого більш винахідливого, ніж природа.
Марк Цицерон
Але навіщо змінюватися процесам природи? Може існувати більш глибока філософія, яка нам і не снилася, - філософія, яка розкриває таємниці природи, але не змінює її ходу проникненням в неї. Едвард Булвер-Літтон
Одна з найскладніших завдань сучасності - проблеми уповільнення процесу знищення живої природи ...
Арчі Карр
Основним законом природи є збереження людства.
Джон Локк
Подякуємо мудру природу за те, що потрібне вона зробила легким, а важке непотрібним.
Епікур
Поки люди не знають закони природи, вони сліпо підкоряються їм, а раз вони дізналися їх, тоді сили природи підкоряються людям.
Георгій Плеханов
Природа завжди візьме своє.
Вільям Шекспір
Природа - будинок, в якому живе людина.
Дмитро Лихачов
Природа вічний зразок мистецтва; а найбільший і благороднейший предмет у природі - людина. Віссаріон Бєлінський
Природа вклала в кожне добре серце благородне почуття, в силу якого саме воно не може бути щасливе, а має шукати своє щастя в інших.
Йоганн Гете
Природа вклала в людину деякі вроджені інстинкти, як-то: відчуття голоду, статеве почуття тощо, і одне з найсильніших почуттів цього порядку - почуття власності.
Петро Столипін
Природа завжди сильніша принципів.
Девід Юм
Природа єдина, і нічого немає їй рівного: мати і дочка себе самої, вона є Божество богів. Розглядай тільки її, Природу, а інше залиш простолюду.
Піфагор
Природа є в деякому розумінні Євангеліє, що благовістив голосно творчу силу, премудрість і всяку велич Бога. І не тільки небеса, а й надра землі проповідують славу Божу.
Михайло Ломоносов
Природа є причиною всього, вона існує завдяки самій собі; вона буде існувати і діяти вічно ...
Поль Гольбах
Природа, що наділила всяку тварину засобами для існування, дала астрономії в якості помічника і союзника астрологію.
Йоганн Кеплер
Природа насміхається над рішеннями і веліннями князів, імператорів і монархів, і на їх вимогу вона не змінила б ні на йоту свої закони.
Галілео Галілей
Природа не робить людей, люди роблять себе самі.
Мераб Мамардашвілі
Природа не знає зупинки у своєму русі і страчує всяку бездіяльність.
Йоганн Гете
Природа не передбачає для себе ніяких цілей ... Всі кінцеві причини складають тільки людські вигадки.
Бенедикт Спіноза
Природа не визнає жартів, вона завжди правдива, завжди серйозна, завжди сувора; вона завжди права; помилки ж і омани виходять від людей.
Йоганн Гете
Природа не старіє, замість зів'ялих творів вона народжує нові.
Микола Чернишевський
Природа не терпить неточностей і не прощає помилок.
Ралф Емерсон
Природа не храм, а майстерня, і людина в ній працівник.
Іван Тургенєв
Природа підкоряється лише тому, хто сам підпорядковується їй.
Френсіс Бекон
Природа пропонує нам свою мудрість, а не нав'язує її нам. Але ми тупуваті, нам подавай наказ слідувати мудрості.
Фазіль Іскандер
Природа приємний наставник, і навіть не стільки приємний, скільки обережний і вірний.
Мішель Монтень
Природа народжує людей, життя їх ховає, а історія воскрешає, блукаючи по їхніх могилах.
Василь Ключевський
Природа, створивши людей такими, які вони є, дарувала їм велику втіху від багатьох зол, наділивши їх сім'єю і батьківщиною.
Уго Фосколо
Природа людини полягає в тому, щоб весь час йти вперед ...
Блез Паскаль
Природа щедра у своїх діях і бережлива в пропонованих нею причинах.
Готфрід Лейбніц
Природа - це все, що створено не людиною.
Геннадій Малкін
Найпрекрасніше в природі - відсутність людини.
Блісс Карман
Найміцніший організм надламується або, принаймні, зношується і стомлюється, коли він надто розкішно користується різноманітними дарами природи.
Дмитро Писарєв
Зближення людини з природою не завжди її облагороджує. Скільки б ми не скаржилися на природу, вона веде себе добре; життя, якщо ти вмієш нею користуватися, досить тривале.
Сенека
Творіння природи досконаліше творінь мистецтва.Марк Цицерон
Терпіння найбільше нагадує той метод, яким природа створює свої творіння.
Оноре де Бальзак
Те, що противно природі, до добра ніколи не веде.
Фрідріх Шиллер
У людини цілком достатньо об'єктивних причин, щоб прагнути до збереження дикої природи. Але, зрештою, природу може врятувати тільки її любов.
Жан Дорст
Хороший смак підказав хорошому суспільству, що контактувати з природою - це саме останнє слово і науки, і розуму, і здорового глузду.
Федір Достоєвський
Людина не стане паном природи, поки вона не стала паном самого себе.
Георг Гегель
Людство - без облагородження його тваринами і рослинами - загине, збідніє, впаде в злобу відчаю, як самотній на самоті.
Андрій Платонов
Чим більше вникають в діяння природи, тим видима найбільш стає простота законів, яким слідує вона у своїх діяннях.
Олександр Радищев
Хімія в домі?
Знову до природи
Засоби для миття та чистки часто містять токсичні речовини. Згадайте, що можна використовувати їхні природні замінники – харчову соду, оцет та воду.
Користуйтеся «бабусиними рецептами» для виведення плям, чищення сантехніки, відбілювання білизни тощо.
Аерозолі
Не купуйте аерозольні засоби, до складу яких входять хлорфторвуглеводні (СЕС), які призводять до руйнування озонового шару атмосфери. Кожен втрачений відсоток озону в атмосфері планети спричиняє близько 150 тисяч додаткових випадків втрати зору через захворювання на катаракту і зростання кількості ракових захворювань шкіри більше ніж на 2%.
Засоби для прання
Намагайтесь купувати порошки, що не містять фосфатів та інших шкідливих для здоров'я домішок.
Не перевищуйте вказаних на упаковці доз. Будьте певні: виробники не зацікавлені рекомендувати менше споживати свою продукцію, швидше – навпаки ...
Фарби та лаки
Купуючи лаки або фарби для ремонту, завжди звертайте увагу на написи «тільки для зовнішніх робіт» або «для внутрішніх робіт». У приміщенні можна використовувати матеріали тільки для внутрішніх робіт.
ДСП
Велика частина сучасних меблів виготовляється з деревинно-стружкових плит (ДСП), що містять карбамідформальдегідні, або фенолформальдегідні смоли. З цих плит можуть виділятися такі шкідливі речовини, як формальдегід і фенол.
Особливо небезпечним є формальдегід – безбарвний газ з різким запахом, який подразливо діє на слизові оболонки очей, носа, гортані, а його високі концентрації здатні викликати напади астми. Формальдегід офіційно визнаний канцерогеном, тобто речовиною, здатною викликати ракові захворювання.
ПВХ
Уникайте виробів із вельми поширеного пластику – полівінілхлориду (ПВХ). Спектр його застосування дуже широкий – від лінолеуму та вінілових шпалер до різних видів упаковок (в тому числі і для харчових продуктів) та пластмасових іграшок (від ляльок до дитячих зубних кілець).
При виготовленні та утилізації ПВХ в навколишнє середовище виділяється велика кількість високотоксичних і канцерогенних речовин.
Щоб ПВХ був еластичнішим, в нього часто додають так звані пластифікатори – фталати або ефіри фталатів, попадання яких в організм може викликати ураження печінки і нирок, зниження захисних властивостей організму, безпліддя та ракові захворювання.
Азбест
Уникайте використання азбесту та матеріалів, що його містять, наприклад, шиферу. Азбест має ракотворчу дію і його використання в Західній Європі давно заборонене.
Ртуть
Віддавайте перевагу електронним (цифровим) приладам, які вимірюють температуру тіла, оскільки забруднення приміщення при пошкодженні ртутного термометра становить вагому небезпеку для здоров'я та життя!